Прочитайте вірш В. Симоненка. Знайдіть у ньому займенники й випишіть. Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах

Хліб – це святиня. Його потрібно берегти. Не може бути родина багатою, якщо в хаті немає хліба. Хліб – усьому голова. Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний. Хліб має багато імен — бублик, булочка, паляниця, паска, пиріг... Він святий та безцінний - Хліб із нашого поля. Його берегли, хлібом зустрічали гостей. Легкого хліба нема. Багато професій потрібно, щоб хліб був на нашому столі. Важка праця хлібороба, мірошника, пекаря, продавця. Ми повинні завжди ставитися до хліба з шаною та повагою, бо Хліб – це Життя.

ето – потрясающая пора. Я с большим нетерпением ожидала каникул, и вот наконец они настали. В первую неделю каникул я вместе с ребятами из художественной школы ходила на пленер. Мы там изображали цветы, деревья, траву, и много чего еще. После пленера я несколько раз ездила в деревню. Мы ездили туда всей семьей, чтобы оказать бабушке с дедушкой. Иногда я оставалась в деревне ночевать. А когда возвращалась домой, то навещала подружек и ходила с ними гулять. А потом началась знойная пляжная пора. Мы с сестрой почти ежедневно ездили на пляж, где купались и загорали. Увы... Лето промчалось очень быстро! И уже снова пора в школу.