(Речення з відокремленими членами)​

Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник  та Прикметник. І були вони добрими  друзями.  В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.

Та якось, одного разу  вирішив Прикметник, що він головніше від  Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.

Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.

І пішов до Іменника просити пробачення.

Прийшов і говорить:   " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ".  І звичайно Іменник пробачив Прикметника.

І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.

Людина завжди намагалася оточити себе гарними речами, рідко хто може жити інакше. Мабуть, все почалося з малюнку на стіні печери тисячі літ назад. Потяг людини до прекрасного залишається постійним в будь-якому віці. Захотілося відобразити незвичні явища природи або свій настрій – створено перші мелодійні звуки та пісні.

Хочеться зберегти для нащадків щось дивне і незвичайне – пейзаж, красивий інтер’єр, видатну особистість – людина береться за пензля. Послухайте давні повір’я та народні прикмети – в них вагітним жінкам навіть дивитися заборонялось на потворне, а рекомендувалося спрямовувати погляд на все гарне: квіти, лагідні доброзичливі лиця; їм радили слухати спів пташок, ніжні мелодії, приємну розмову.