Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо вронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля.
А яка ніжна, золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти і теж журиться, що скоро прийдуть холоди.
Деякі квіточки ще не хочуть здаватись, поспішають доцвісти, поки перші морозці не вдарять по них. Але й ці останні квіти теж ніби насторожено зажурені.Високо вгорі дзвінким передзвоном курличуть трикутники журавлів. Прямують на південь, поспішають. Десь перегукуються вгорі над нами і дикі гуси. На півночі вже холодно їм.
На піщаних косах річок жирують і північні качки, цілими величезними табунами. Вони дуже сторожкі і близько не підпускають мисливців.
Я люблю квіти. У залежності від пори року я вирощую їх у квітнику, на балконі, на підвіконні. Складання квіткових композицій є моїм улюбленим заняттям.
Квіти слід зрізати рано вранці. Жоржини, гладіолуси, лілії треба ставити в скляну високу, досить важку вазу, щоб букет ненароком не перекинувся, а незабудки, запашний горошок, чорнобривці – у низьку керамічну тарелю зі спеціальними дірочками.
Минулого тижня на мій день народження хлопчики-однокласники подарували мені троянди. Та поки я несла їх додому, квіти прив’яли. Але ж це не біда. Я занурила троянди в холодну воду, і вони ожили
Але, здається, чогось бракує. Так, треба додати ніжну гілочку аспарагуса – і букет зробиться не лише святковим, а й витонченим, укладеним із художнім смаком.
Ось вже декілька діб мої троянди почуваються добре.
