Справжній друг завжди пізнається в біді. На уроці читання ми читали одну, дуже повчальну байку про товаришів. Ось вона:
Йшли якось двоє товаришів з одного села у інше. Та дорога прокладалася через густий та повний небезпеки ліс. Перший товариш каже:
- Хоч і звірі у лісі сильні і зможуть напасти, та нас же ж двоє, здолаємо усіх!
І вони пішли. Ось довго вони йшли та помітили ведмедя. Один з товаришів злякався і заліз високо-високо на дерево, бо знав що ведмідь високо не полізе. А інший товариш помітив тварину пізно і зрозумів що не встигне залізти на дерево як його друг. І він ліг на землю і не дихав бо знав що ведмеді не чіпають мертвих. Бурмило підійшов до нього та обнюхав, чує, не дихає значит мертвий і пішов собі лісом далі. Як другий товариш спустився і спитав :
- Ну що тобі сказав цей бурмило?
- Сказав щоб я не ходив до лісу з такими товаришами як ти - і він пішов сам по собі далі.
Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед жителями
якої Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було
встановлено гранітну плиту з написом: “В честь Іванові Франкові
Гуцульщина. 1916-1926”. Польські шовіністи в 1928 р. намагалися
знищити її, але пам’ятку жителі переховали, і з 1953 р. вона
знаходиться у відкритому в селі літературно-меморіальному музеї
Івана Франка1.
На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника,
у травні 1933 р. було урочисто відкрито пам’ятник великому
Каменяреві, споруджений за ініціативою та на кошти робітничо-
селянських мас і трудової інтелігенції Західної України. Бронзова
композиція надмогильного пам’ятника виготовлена за проектом
скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2.
Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з перших
портретних пам’ятників Івану Франку, встановлений 1936 року з
ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза, який був
близько знайомий з автором “Вічного революціонера”. Виготовили
пам’ятник народні умільці селяни-каменотеси Василь Остап’юк зі
Слободи та Іван Кузьменко з Печеніжина. На мармуровій плиті
висічено напис: “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана Франка, сина
цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх
