1.Дієслово – це частина мови, яка… А) виражає ознаку дії, предмета чи іншої ознаки;
Б) означає дію або стан предмета;
В) означає назву предмета;
Г) означає назву ознаки предмета.
2. Укажіть рядок, у якому всі дієслова записані в неозначеній формі:
А) робити, купається, в’язала;
Б) світає, співають, світить;
В) оцінювати, з’ясовувати, відповідати;
Г) дивитися, розмовляти, слухає.
3. У якому рядку всі дієслова недоконаного виду?
А) чекав, зустрічаю, буду декламувати;
Б) проводити, прочитав, глянула;
В) вивчати, привітав, говорити;
Г) казати, принести, ворушиться.
4. Дієслова теперішнього часу змінюються за:
А) родами і особами;
Б) родами, особами і числами;
В) родами і числами;
Г) особами і числами.
5. Дієслова минулого часу змінюються за:
А) родами і особами;
Б) родами, особами і числами;
В) родами і числами;
Г) особами і числами.
6.Укажіть рядок, у якому всі дієслова теперішнього часу:
А) об’їжджу, обкопаємо, обіллється;
Б) росте, буде вирізати, скажу;
В) повіває, малюватиму, виріже;
Г) сидить, ріжемо, вчу.
7.Установіть відповідність між дієсловами та їх часовою формою.
1. Минулий; А) Ви потихеньку йтимете і милуватиметесь
чудесними краєвидами (За О.Вишнею).
2. теперішній; Б) Не гріє сонце на чужині (Т.Шевченко).
3. майбутній. В) Вітерець з берега непокоїв море (О.Донченко).
Г) Чи не підвіз би ти мене, хлопче?
8. Визначте вид дієслів. Утворіть від них складну та складену форми дієслів майбутнього часу.
Копати, здивуватися, спати.
9.Напишіть твір-мініатюру з використанням дієслів у формі минулого часу

Моє розуміння змісту новели "Intermezzo" та її назви

Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник незвичайний. Письменник-патріот, вдумливий і тонкий дослідник, істинно неперевершений майстер художнього слова, творець соціально-психологічної новели. Одна із найбільш відомих його новел — "Intermezzo". Це твір не для розваги. І зрозуміти його, не прочитавши вдумливо й уважно, глибоко не осмисливши кожну частину, неможливо. Але зрозумівши, відразу відчуваєш велику насолоду і натхнення, які дає цей твір.

Я зрозумів, що Коцюбинський переосмислив цей термін і вклав у нього інший зміст. Інтермецо у Коцюбинського — це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для нової праці і боротьби.

Ліричну новелу "Intermezzo" називають поемою душі. Зміст її — це своєрідний поетичний відбиток внутрішнього стану митця. Для ліричного героя твору мандрівка на природу — відпочинок, можливість оновити фізичні і моральні сили. У нього, чуйного й вразливого митця, ослабли струни душі від жахів навколишнього світу (столипінська реакція, горе народу). Він хоче забути про людські страждання хоч на мить, але "залізна рука города" тягнеться за ним, обличчя людей проступають у темряві крізь стіни і лишають у його душі "сліди своїх підошв".

національний одяг українців, створений на усіх етапах історії України.

Історія українського народного вбрання тісно пов'язана з традиціями Київської Русі. Свідчення цього можна знайти на фресках Софійського собору в Києві, в Іпатіївському літописі або в знаменитому «Слові о полку Ігоревім», де згадуються такі предмети вбрання, як кожух, сорочка, свита, корзно (старовинний плащ), ногавиці, клобук, вінець тощо[1][2][3].

В основному український національний одяг має однакові складові. Весь одяг відрізнявся залежно від пори року (літній і зимовий), соціального стану населення українських земель (шляхта, козаки (військовики), міське населення, посполиті, сільське населення, чумаки), від природо-кліматичних особливостей місцевості, тобто одяг населення лісової смуги (Полісся) відрізнявся від одягу гірського населення (гуцулів, бойків, лемків) та від лісо-степових (Поділля, Наддністрянщина, Слобідська Україна) або степових земель (Запорожжя, Бессарабія). Також вбрання було святковим (повний стрій) та на кожний день. За основу національного вбрання береться повний святковий стрій. Основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже не змінювалися, про це свідчать назви одягу, які були відомі ще з князівських часів: свита, кожух, сорочка. Українське вбрання має в собі риси скіфського та візантійського одягу. На незначні зміни в одягу впливали також історичні часи та зміни в державності, межах українських земель. Так, одяг княжої доби мав риси візантійської культури, а одяг козацької доби був змінений під впливом пристосування до військового одягу.