Змалку Іван був допитливим хлопчиком, мав добру пам"ять. За два роки школи він навчився читати, писати українською. Коли Франкові минуло 8 років, батьки віддали його до школи в Дрогобич. За підсумками навчального року він виявився найкращим учнем. З його успіхів особливо тішився батько. "Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав", - згадував Іван. А через два місяці батька не стало. Хоча й важко жилося сироті, проте в гімназії хлопець виявляв феноменальні здібності, міг майже дослівно повторити подану вчителем на уроках інформацію, досконало оволодів німецькою, польською мовами. Франко захоплювався збиранням книжок, за обсягом його бібліотека нараховувала іх майже п"ятсот. У 19-річному віці вступив на філософський факультет Львівського університету.
Від недруга прихильності не жду . 2. Мені небайдуже, щоб ти була байдужа . 3. Така тиша – густа, чарівна, ніким неполохана, – хоч пий її, як бальзам 4. Мене прохали до товариства, але я йшов неохоче . 5. І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої . 6. Не буває троянд без шипів без колючих. 7. Мак виявився червоним і пелюстки мав теж мовби несправжні, мовби витнуті з ніжної заморської тканини . 8. Але ніде людині не страшно, якщо тільки ти не в самотності, маєш друзів, повагу до людей, улюблену працю . 9. Полісся й донині зберігає в багатьох місцях риси незайманої природи . 10. У нероби завжди неврожай . 11. Не так лінь, як неохота . 12. Всі засміялися, і за столом відразу установився дух доброзичливості і невимушеності, що зближує незнайомих людей .
Удачі!
