У байках Крилов, на відміну від своїх попередників Езопа і Лафонтена, викриває не тільки загальнолюдські слабкості (жадібність, скупість, лицемірство і т.п.), але і пороки, властиві тому суспільству, в якому він жив. Його байки являють собою сатиричні картинки російського життя кінця 18 і першої половини 19 століття. Вони викривають корупцію, зловживання владою, хабарництво. Байки, написані під впливом ідеалів епохи Просвітництва, прославляють науку і мистецтво, висміюють невігластво і несправедливість.
Крилов намагається привернути увагу вищих верств суспільства до звичайних роботяг, які виконують найважчу, але необхідну роботу (байки "листи і коріння", "бабка і мураха") одночасно намагаючись показати, що ніхто не повинен жити за рахунок якихось минулих заслуг, за рахунок досягнень своїх предків ("Гуси").
Объяснение:
Думаю так, якщо неправильно не звинувачуйте мене.
Дивовижний світ, чарівний своєю чистотою і свіжістю - водне середовище близька людству з самого першого моменту його зародження, і значення води в житті кожного з нас переоцінити складно, адже вода - це, по суті, і є життя, і все живе харчується її чарівної і цілющою вологою.
Відомо, що всі природні явища на Землі підпорядковані строгим і неймовірно струнким і непохитним законам, і круговорот води - не виняток, а зайве підтвердження того, наскільки великий і могутній вселенський Розум. Ніщо живе не може існувати без водної стихії, будь то нищівні океанські хвилі, мирні річкові потоки, дзюркотливі струмочки, потужні зливи або рідкісні краплі, що зрошують пустельні землі.
Без води неможливо уявити собі і життя людини, адже це одна з основних складових його організму, без якої існування життя на землі абсолютно виключено. І знайоме кожному почуття спраги - ні що інше як природне нагадування організму про необхідність своєчасно поповнити свій водний баланс.
Вода живить кожну клітинку людського тіла. Вона дарує молодість і оновлення, красу і небувалу енергію. Як і вся жива природа, людина радіє спілкуванню з водною стихією, щиро насолоджуючись крапельками роси на літньому лузі, шумом і силою морського прибою, нога за течією лісових струмків і розкотистим травневими грозами. І ця природна тяга до пишності і досконалості води завжди жива, ковток за ковтком живлячи нас цілющою вологою.
