. Укажіть речення, у якому виділений іменник ужито лише в множині A Біля возів, під возами й подалі — скрізь було видно обличчя запорожців (І. Качура)
Б Все навколо сповнилось радощів... (Панас Мирний).
В. Фрегати хмар, вранішніх, біло-перламутрових, по обріях тихо, величво стоять
(О. Гончар).
Г. не додавай знесиленим журби (П. Грабовський).
т​

Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим.  після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)

На мою думку, на звучання української мови найбільше схожі звуки музичного інструмента «бандура». Українська мова дуже співуча, мелодійна, красива. Коли чуєш українську, хочется слухати її все більше і більше, так само, як і наш народний інструмент – бандуру. Не дарма на ній любив грати співець українського слова - Тарас Григорович Шевченко! Коли чуєш звуки бандури, серце крається, і те ж саме стається і тоді, коли чуєш рідну мову. І я дуже радію тому, що українська мова відроджується. Все більше людей спілкується українською, і її все частіше можна почути на вулицях нашого міста. Я сподіваюся, що все більше молоді стане цікавитися рідною мовою, культурою, мистецтвом та традиціями.