ВІДПОВІДАТИ ТІЛЬКИ ТАК чи НІ
1. Відокремленими членами речення бувають тільки
означення та додатки.
2. Означення, як правило, виражене прикметником,
дієприкметником, прикметниковим або дієприкметниковим
зворотами.
3. Означуване слово – це слово, від якого ставиться
запитання до означення.
4. У реченні :У дерев’яній клітці стояв скелет, прикритий
темно-сірою просмоленою шкірою. – відокремлене
означення виражене прикметниковим зворотом.
5. У реченні :Напоєний запахом землі, старого листя,
грибів та ожини, ти ростеш, підносишся над лісом і бачиш
світ далеко-далеко поза городами.- означення
відокремлюється, тому що означуване слово ти є особовим
займенником.
6. У реченні : Ближче до старезного лісу, чорного, густого,
ставало сумно. - означення буде відокремлюватися за
бажанням автора.
7. У реченні : Налякані громом, курчата збилися докупи. –
означення буде відокремлюватися, бо має відтінок причини
(обставини), хоча стоїть перед означуваним словом.
8. У реченні : Над озером стояв оповитий серпанком
загадковості ранок. – означення не відокремлюється, бо
стоїть перед означуваним словом і не має відтінку причини.

9. У реченні : Умиті дощами раділи сонцю засіяні поля.-
означення не буде відокремлюватися.
10. У реченні : Катерина на високих підборах, у новій сукні
здивувала всіх. – розділові знаки стоять правильно.
11. У реченні : Олеся йде сама дорогою – легка, витончена,
пругка. - означення відокремлюється тире, бо воно
поширене за будовою.
12. У реченні : Дорога овіяна туманом віків. – правильно
визначено означення.

Інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.

Інтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.

Інтелігентна людина — це не обов'язково той, хто знає всю класичну літературу, хто відвідав Ермітаж і Лувр, хто уміє відрізнити картини великих голландців від картин великих італійців. Це не обов'язково. А обов'язкова сприйнятливість до культурних цінностей, інтерес до них.

Інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю, що є моральним поняттям.

Объяснение: Хорошо?

1.Квіття виноградної лози, та листя скіфські й сучасні мотиви в химернім

поєднанні - все це він збирався подати на виставку. 2 Дослідникам у пригоді

стало все: і фантазія, й інтуїція і точні дані здобуті в порівняльних студіях.

3.Вже чого з ним не робили: роботи йому не давали, з лавки нічого не

продавали усовіщали, арештовували, забирали в нього папір, книжки, а він

складав свої пісні. 4. В житті своїм до всього маю діло до жита що в полях не

відшуміло, до трактора з заглушеним пальним до вченого в тривожному

безсонні і яблуні що сохне на осонні. 5. І гроза під вітрилами і дуб

чорнокорий на ниві: все забуте з дитинства цвітком виграє. Хвиль метелики

сині, і найперша краплина у зливі, - все лягає на серце моє.

Объяснение: