Доброго дня, Антоне! Як справи?
- Привіт, Артеме. Та я ось трошки прихворів.
- Знову?
- Так, це вже втретє за цю осінь!
- Нічого собі. А ти не думав про те, що це через те, що ти не ведеш здоровий іб життя?
- А хіба таке може бути?
- Звичайно. Я бачив, що ти палиш. Це неподобство! Імунітет знижується та ти починаєш хворіти.
- Можливо. А може ти можеш щось порадити?
- Треба більше бувати на свіжому повітрі, менше сидіти за комп'ютером, я знаю, що ти любиш гратися в ігри.
- Так, це правда.
- Тоді тобі потрібно більше рухатися, робити зарядку зранку.
- Дякую тобі, обов'язково прислухаюсь до твоїх порад! Бувай!
- Одужуй, бувай!
Объяснение:
Нещодавно у наш клас завітала дівчинка. Вона була новенькою. Звуть її Софія.
Спочатку не знала, що сказати, ніяковіла, пекла раків. Почувалася не у своїй тарілці. Дівчатка самі почали розпитувати Софію. Спершу вона соромилася, але згодом усе минулося. У однокласниць було багато запитань, та пролунав дзвінок на урок. На першому уроці Софія була як у воду опущена. Вона пропустила одну тему. Та згодом, коли познайомилась із вчителями, а вони у нас найкращі, почала показувати товар лицем. Та й співрозмовниця вона цікава. За словом у кишеню не полізе. Здавалося, що у дівчини язик добре підвішаний. Та в цілому вона нам усім дуже сподобалась.
Ми вміємо дружити та вболівати один за одного, не розбиваємо глеків, тому новенька надзвичайно цьому рада.
