1. Випишіть числівники. Нуль, сорокаріччя, одиниця, десять, пятеро, подвоїти, десятка, вісімка, дві пятих.

2. Випишіть прості числівники.

Одинадцять, сорок, чотири, двадцять пять, пятсот, один, сто, девятсот.

3. Випишіть складні числівники.

Чотириста сорок, вісімнадцятеро, двісті, девять, девяносто, сорок шість, пятеро, одинадцять.

4. Випишіть порядкові числівники.

Першого, двадцятий, сімнадцять, вісімсот, сімдесятий, тисяча тридцять сьомий, три, шість.

5. Випишіть кількісні числівники.

Сто, одна друга, восьмий, обидва, пятдесят пятий, двійка, чверть, сто тридцять пятий.

6. Запишіть подані іменники у два стовпчики: а) ті, що сполучаються зі збірними числівниками; б) ті, що не сполучаються зі збірними числівниками.

Відро, інститут, музикант, італієць, наймит, тополя, німець, розум, ущелина, яблуко, доля.

7. Випишіть ті відмінкові форми числівників, які записані правильно.

Пятьома, восьмома, шестидесяти, восьмидесятьома сімоми, пятдесятьох чотирьох, шестистами, девяноста трьох, двомастами.

8. Запишіть числа словами в певному відмінку (відмінок вазано в дужках).

6972 (у Р.в.), 854 (у М.в.), 131 (у Д.в.), 745 (в О.в.).

9. Запишіть словами позначення часу, якщо на годиннику 17:40, 05:15.

10. Прочитайте речення, випишіть числівник і розберіть його як частину мови.

Сто сорок перша книга впала з книжкової полиці.

до іть. ​

Ромашка- невелика рослина роду багатоклітинних трав родини айстрові. Ромашка виростає до 15-60 сантиметрів, має сидячі листки. Під час цвітіння з’являються дрібні квітки, зібрані у верхівкові суцвіття (кошики). Ромашка має сильний ароматний запах. Росте невеликими заростями або групами на подвір’ях, біля доріг, на вулицях, у садах майже по всій території України, проте на Поліссі — рідше.  Ромашку використовують у фармацевтичній промисловості для виготовлення ліків, а також як декоративну квітку. Використовуються як потогінний, дезінфікуючий, в’яжучий, заспокійливий та протизапальний засіб. Кошики також використовують у парфумерній промисловості.

Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Я вважаю своїм священним обов'язком вивчати українську мову, бо народився і живу в Україні. 
      Для кожного з нас рідна мова - це дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова Тарасові Шевченку та Іванові Франку. Далеко за межами України відомі твори Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Олеся Гончара та інших. Рідна мова донесла до нас геніальні творіння Мольєра, Шекспіра, Гюго, Гете, Бернса, Міцкевича, нею перекладають усе найкраще, що створено людством. 
      Мову треба оберігати від калічення. Якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. Не можна вживати словесних покручів та діалектизмів ("ходьом", "тудою", замість ходім, туди тощо.) Іноді вимовляють "техніка"... або "радіво", "калідор", "прахтіка"... Бідні слова! Маючи високе призначення - бути засобом спілкування, вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбалості у мові і безкультур'я. 
      Кожен з нас повинен добре знати рідну мову, а це означає: для висловлення своїх думок слід добирати найточніші слова, не спотворювати їх неправильною вимовою, не засмічувати своєї мови нелітературними висловами, а також словами з місцевої говірки, не вживаними в літературній мові, бо це може призвести до непорозуміння