Тільки розділові знаки,соррі)
Ми вкупочці колись росли , маленькими собі любились, а матері на нас дивились та говорили, що колись одружимо їх.
Радіють люди, що одпочинуть, а я дивлюся... І серцем лину. В темний куточок на Україну
Столітнії очі, як зорі сіяли, а слово за словом сміялось, лилось: як ляхи конали, як Сміла горіла... Сусіди од страху, од жалю німіли,
Земля чорніє, Дрімає розум, серце мліє. Дивлюся: хати над шляхами. Та городі: з стома церквами, А в городах, мов журавлі, Замуштрували москалі;
Не завидуй і славному: Славний добре знає, Що не його люди люблять, А ту тяжку славу, Що він тяжкими сльозами. Вилив на забаву.
Так от, бачите, Мар'яна З убогим Петрусем Щовечора розмовляла, І мати не знала, Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало?
Тільки розділові знаки,соррі)
Ми вкупочці колись росли , маленькими собі любились, а матері на нас дивились та говорили, що колись одружимо їх.
Радіють люди, що одпочинуть, а я дивлюся... І серцем лину. В темний куточок на Україну
Столітнії очі, як зорі сіяли, а слово за словом сміялось, лилось: як ляхи конали, як Сміла горіла... Сусіди од страху, од жалю німіли,
Земля чорніє, Дрімає розум, серце мліє. Дивлюся: хати над шляхами. Та городі: з стома церквами, А в городах, мов журавлі, Замуштрували москалі;
Не завидуй і славному: Славний добре знає, Що не його люди люблять, А ту тяжку славу, Що він тяжкими сльозами. Вилив на забаву.
Так от, бачите, Мар'яна З убогим Петрусем Щовечора розмовляла, І мати не знала, Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало?
