Прочитайте. Випишіть прислівники разом зі словами, до яких вони відносин
​

гарний-хоч картину малюй,хоч з лиця воду пий;    безліч-хоч греблю гати;    сумний-мов у воду опущений;    щезнути-як скрізь землю провалитися;      дивитися-не спускати очей,їсти очима;      злякатися-взятися страхом,душа завмерла,кров у жилах завмерла;     загордитися-задерти носа;     утекти-дати драла,накивати п"ятами,дати ногам волю;     сміятися-сушити зуби;    перестаратися-передати куті меду;      замовкнути-прикусити язика,ні пари з уст,набрати в рот води;     переляканий-як з хреста знятий;     мало-як кіт наплакав,моі заячий хвіст;      дрібний-як макове зерно;       бути першим-грати першу скрипку;     дуже далеко-на край світу.

Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам?         Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.