Дороги друже я б тобі хотів розповісти про Києво-Печерьську лавру
На високих пагорбах правого берега Дніпра велично підноситься увінчана золотими куполами Києво-Печерська Лавра - доля Пресвятої Богородиці, колиска чернецтва на Русі і твердиня православної віри. Монастир Печерська Лавра був заснований в 11 столітті і забудовувався протягом 9 наступних століть. Лавра - це почесна назва, що давалося дуже великим і значним монастирям. Архітектурний комплекс монастиря і сьогодні справляє грандіозне враження. У сонячний день відблиски численних куполів і дзвіниць сліплять очі. Більшість будівель монастиря датується 17-18 століттями, і є прекрасним прикладом стилю Українського Бароко в архітектурі. З 12 століття в Монастирі збереглася лише одна церква з незначними архітектурними змінами, які були зроблені пізніше. Ця церква над воротами головного входу в Монастир і її називають "надбрамна". Повна назва Церкви - Троїцька надбрамна церква - "Церква Святої Трійці над брамою". Це диво, що вона збереглася, оскільки на Монастир протягом всієї історії відбувалися численні набіги. На території монастиря знаходиться ряд історико-культурних музеїв України, в тому числі знаменитий музей історичних коштовностей («Музей скіфського золота»), а також музей мікромініатюр, друкарства, народної декоративної творчості, музичного, театрального та кіномистецтва, виставки з приватних колекцій. Окрема виставка присвячена історії лаврських печер.
У кожного народу є свої історії, в яких розповідається про походження Всесвіту, про появу першої людини, про богів і славних героїв, які здійснювали подвиги в ім’я добра і справедливості.
Подібні легенди виникли в глибоку давнину.
У них відбилися уявлення давньої людини про навколишній його світ, де все здавалося їй загадковим і незрозумілим.
Загадкове оточувало людину з усіх боків – в зміні дня і ночі, гуркоті грому, бурях на морі – людині бачилися прояви якихось невідомих і страшних сил, добрих чи злих. Це залежало від того, який вплив вони чинили на її повсякденне життя і діяльність.
Поступово неясні уявлення про явища природи оформилися в детальну систему. Людина одушевляла оточуючу її природу, наділяючи її людськими рисами, щоб пояснити те, що не розуміла. Так був створений невидимий світ богів, майже такий же, як і світ людей на землі. Відмінності були в тому, що з кожним богом пов’язувалося те чи інше явище природи, наприклад грім або буря.
Людська фантазія уособлювала в образах богів не тільки сили природи, а й абстрактні поняття. Так виникли уявлення про богів:
любові;
війни;
справедливості;
розбрату;
обману і т. д.
Історії, придумані в Стародавній Греції, відрізнялися особливим багатством художньої фантазії. Вони і були названі міфами (грецьке слово «міф» означає розповідь). Потім ця назва поширилася на такі ж твори інших народів.
У різних країнах безіменні народні співаки розповідали про знаменні події, про подвиги вождів і героїв. Твори передавалися з вуст у вуста протягом багатьох поколінь. Проходили століття, спогади про минуле ставали все більш непевними, і реальність все більше поступалася місцем фантазії.
Довгий час вважалося, що міфи – фантастичний вимисел, але виявилося, що це не зовсім так.
В результаті археологічних розкопок була знайдена Троя, причому саме в тому місці, про яке говорилося в міфах. Розкопки підтвердили, що місто кілька разів руйнували вороги. Кілька років по тому були розкопані руїни величезного палацу на острові Крит, про який також розповідалося в міфах.
Так з’єдналися разом історії про явища природи і богів, які керують цими силами, і розповіді про реальних героїв, які жили в далекі часи. Стародавні легенди стали міфами. Хоча образи міфічних героїв і прийшли з далекого минулого, їх історії продовжують хвилювати людей і в наш час. Вони продовжують жити сьогодні у творах живопису, літератури і музики.
Міфологічні образи зустрічаються і в мові. Так, з грецької міфології прийшли вирази:
Объяснение:
