Лише форму множини мають іменники рядка А сльози, пестощі, жіноцтво, гарбузиння Б клени, стежини, смуги, кольори
В труднощі, дебати, хрестини, уста
Г коліна, нагороди, гайвороння, братство
26. Лише форму множини мають іменники рядка
А кучері, чари, ліки, збори
Б ведмеді, Лубни, Черкащина, нутрощі
В висівки, Житні Гори, учительство, агентура Г носи, лижі, мурахи, обов’язки
27. Граматичну помилку допущено в рядку
А чотири будинки, сімдесят два робітники
Б три брата, чотири олівця
В дев’яносто чотири відсотки, п’ять студентів Г шістдесят будинків, тридцять три зошити
28. Граматичну помилку допущено в рядку А чотири місяці, два телефони
Б п’ять років, вісім тижнів
В три тижня, два хлопця
Г десять століть, обидва клени
29. Граматичну помилку допущено в рядку
А два товариші, півтора тижні
Б три гектари, один з половиною літр В чотири вікна, одна друга площі
Г сім вікон, мільйон жителів
30. Граматичну помилку допущено в рядку
А два з половиною кілограми, півтора року Б п’ять метрів, двадцять два вихованці
В десять місяців, двоє студентів
Г півтора гектари, півтора літри
31. Граматичну помилку допущено в рядку А півтора яблука, півтора вікна
Б двадцять три дня, чотири порушника В три персики, десяти сотим гектара
Г два комп’ютери, три декани
32. Граматичну помилку допущено в рядку
А чотири светра, обидва таланта
Б два килими, одна п’ята кілометра
В чотири будинки, обома черевиками Г п’ять удавів, два з половиною дні
33. Граматичну помилку допущено в рядку А півтора відра, п’ять з чвертю діб

Б два стельмахи, три потяги
В три часописи, сто альбомів
Г два з чвертю метра, сім стільців
34. Граматичну помилку допущено в рядку А чотири іграшки, півтори цукерки
Б два журнали, тринадцять пирогів
В два пенала, сімдесят три добровольці Г сім дівчат, дванадцять журналістів
35. Граматичну помилку допущено в рядку
А шістдесят два стакани, півтора року Б п’ять діток, дві квартири
В шість працівників, сто сорок сторінок Г чверть групи, вісімдесят два стола
36. Граматичну помилку допущено в рядку А три ордена, два калегіума
Б семеро кравців, півтора метра
В п’ятеро птахів, троє воріт
Г три осокори, два кущі

Щоб потрапити до нашого старого парку, треба пройти затишним пішохідним мостом через невелику річку. Вона протікає через усе місто. Коли дивишся на неї з моста, здається, що вода в ній нерухома, але, як тільки вітер кине на воду листя з дерев, помічаєш, що річка все-таки рухається. Лист, немов маленький човник, плавно сковзає за течією, що підганяється вітерцем. Але іноді здається, що не вітерець підганяє лист до води, а ластівки, що гасають над мостом, то стрімко зникаючи під ним, то злітаючи вгору з протилежного боку. Може, помахи їх довгих гострих крил і створюють той вітерець, що надає руху листям?

Багато років гаємо ми за ластівками, і жодного разу не помітили, коли вони прилетіли в ці місця після зимової холоднечі. Також ми жодного разу не бачили їхнього відльоту в далекі краї, до теплих морів. Здається, вони просто зникають. Учора ще ластівки жваво літали наперегони з бабками і своїми родичами горобцями, а сьогодні їх уже немає. Але залишилася про ластівок пам'ять — гнізда, побудовані ними під арками моста.

Ми дізналися, що ластівки — птахи із виду горобиних, і міркували: раз так, то чому залишаються зимувати горобці, чому вони не летять слідом за ластівками? Так, ми жодного разу не бачили, як відлітають ластівки, але як здійснюють свої перельоти журавлі, ми бачили. Це було значно пізніше, ніж зникнення ластівок.

Якось ми гуляли парком, услухувалися в голоси птахів, серед яких переважали дерев'яні голоси ворон. Доносився дріб дятла, воркування диких голубів. І раптом якийсь протяжливий мелодійний звук змусив нас підняти очі до неба. Високо над нашими головами велично плив журавлиний клин. Здавалося, що вітер зносив кути цього клина в боки, але птахи завзято продовжували свій шлях на південь. У русі журавлів відчувалася велич і сила самої природи, було зворушливо до сліз дивитися вслід цим птахам. Але журавлі полетіли. У кронах дерев як ні в чому не бувало продовжували гратися горобці, буденно звучав мірний дріб дятла, затіяли метушню сороки на галявині.

«Журавлів ми могли б і не побачити, — сказала мама. — А ці птахи й узимку, і влітку поруч з нами».

 

незнаю то, или не то.

ну вот что есть 

          Написати твір на тему «Шум листя – то мова моєї землі» можна так:
          Кажуть, що природа мовчить та не вміє розмовляти. Але це не так. Приходиш до лісу і чуєш, як тріскотять старі дерева, як віє вітерець, як хрустить під ногами гілля. Все це – мова землі. А як приємно восени почути, як шумить листячко, як накрапує дрібний дощик. Такі звуки – спів природи. Вона ніби промовляє до людей. Природа то хоче полаятись за недбале ставлення, то подякувати за те, що ми є. Звуки природи надихають, єднають нас із нею. Послухаєш її мову і здається, що ти – частинка всього всесвіту.