Діалог з використанням жіночого чоловічого середнього роду
​

Споконвіку любили українці калину, садили її біля ха­ти, в садку, над річкою і ставком. У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще зачаровують око ягоди калини. Стоїть кущ рум'яний увесь, аж го­рить. Як дівчина.

Калина- символ дівочої краси. Споконвіку любили українці червону калину. Садови- ли її коло хати, у садку, у лузі, над ставком, на узліссі.У калини білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око ягоди калини. Калина -це символ рідної землі,отчого краю, батьківської хати. Існував звичай: біля щойно зведених осель у першу чергу садили калину. Існувала така легенда. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг знайти притулку.Після поне- вірянь і багатьох пригод обернувся він терном у полі, а дівчина — калиною.

1. Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (хто ворогів не мав!),— а все-таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.

2. А тепер скажу тільки, що навіть така примхлива і не завжди логічна річ, як мода (у цьому випадку йдеться про вбрання), тільки виграє від зіткнення із здоровим народним смаком.

3. Я бігла на Лису гору по крутій, білій - аж світилася - стежині, щоб не запізнитися.

4. Є люди на землі (а то не варто й жити), що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать.

5. Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі - умер на панщині.

6. Полювання, як ви потім побачите, вимагає чимало часу.