Визначте на основі семантичних і граматичних ознак , до якої частини мови належить кожне з наведених слів (письмово) Одиниця, один, двійка, два, двоє, двійник, двічі, удвох, другий, двійнята, шість, шестеро, п'ятірка, п'ятірня, п'ятий, десяток, сотня, сто, сотник, мільйон.​

Нынешнее молодое поколение переосмысливает историю, историю последней войны — Великой Отечественной. А в сердце старшего поколения это слово — незаживающая рана. Это оборванные в самом начале мечты о будущей профессии, ожидание длинной и счастливой жизни. Это последнее пожатие руки, последний поцелуй, последний взгляд близкого, самого дорогого человека… Война ворвалась в сердце нашего народа как осколок. Затмила солнечное небо дымом пожаров, стала болью невыносимой от черных похоронок, которые тысячами приходили каждый день. Сколько крови пролито! Сколько слез выплакано! Родная земля стала сплошным пожарищем; « плакали росами травы, падали черные деревья, стон раскидывался стоголосым эхом».Война уничтожает, разрушает… Война не подвиг, не как геройство, а как проверка на человечность, просто как жизнь, пусть неимоверно тяжелая. Люди бьются за свои идеи, защищают интересы, убивая друг друга. В этой войне каждый считает, что он прав, и тот, кто мыслит по-другому, в секунду становится врагом. Человек в подобных обстоятельствах и пылинка, и персона. Человек — это то, что нельзя предсказать заранее, это изменение состояния его души, его мысли нельзя спланировать и управлять ими. Тысячи людей сквозь горнило войны, испытали ужасные мучения, но они выстояли и победили. Победили в самой тяжелой из всех войн, перенесенных до сих пор человечеством. И живы еще те люди, которые в тяжелейших боях защищали Родину. Война в их памяти всплывает самым страшным горестным воспоминанием. Но она же напоминает им о стойкости, мужестве, дружбе и верности. Многие люди эту страшную войну. Многие из них погибли, многие получили тяжелые увечья, многие уцелели в огне испытаний. Вот почему они вновь и вновь рассказывают о том, что стало не только их личной болью, но и трагедией всего поколения. Они просто не могут уйти из жизни, не предупредив людей об опасности, которую несет забвение уроков . У меня и дедушка, и прадед участвовали в этой страшной войне, для меня они герои, которые защищали нашу Родину и нас. Я расскажу о моих земляках, о героях из глубинки России.

Значення деепричастия, його морфологічні ознаки і синтаксична функція дієприслівник – особлива дієслівна форма, яка позначає дію, додаткове по відношенню до присудка, відповідає на питання що роблячи? що зробивши? і поєднує в собі ознаки дієслова і прислівники. В реченні деепричастия є обставинами: Вереском, повзе важка лебідка. (Г. Іванов). Ознаки дієслова і прислівники у деепричастия Вид (досконалий і недосконалий): вирішуючи – вирішивши, граючи – зігравши. Незмінюваність (як і прислівник, дієприслівник не змінюється і пов’язується з іншими словами примикання).Перехідність / непереходность: читаючи (Що?) книгу – займаючись. Синтаксична функція (як і прислівник, дієприслівник в реченні є обставиною).Повернення / невороття: одягаючи – одягаючись. Можливість визначатися наріччям: правильно розуміти – правильно розуміючи, зрозумівши. дієприслівник не має категорії часу, однак воно висловлює відносне час: одночасність з дією, названим дієсловом-присудком, або передування йомуРозряди дієприслівників за значенням, освіту дієприслівників Дієприслівник недосконалого виду позначають додаткову дію, що відбувається одночасно з основною дією, названим присудком: Так думав студент останнього курсу, летячи в пилу на поштових. (О. Пушкін) Дієприслівник недосконалого виду утворюються від основи теперішнього часу дієслів недосконалого виду за до суфікса -а (я): плачуть – плачу, дивляться – дивлячись, танцю j ут – танцюючи (танцю j а]). Дієслова з суфіксом -ва-, який випадає в теперішньому часі, в дієприслівнику зберігають цей суфікс: призна j ут – Визнаючи-т’- визнаючи (визнаючи [ j – a ]). Деякі дієслова недосконалого виду не утворюють дієприслівників : Дієслова на чь (берегти, піч, стригти); дієслова з суфіксом -ну- (киснути, холонути), деякі односкладові дієслова (Шити, співати, чекати, брехати та ін.).Дієприслівник від дієслів бути і крастися мають суфікс -учі-: будучи, крадькома. Дієприслівник доконаного виду позначають додаткову дію, що передує основній дії, названому присудком: . І, сівши під сосною, кашу їсть. (А. Твардовський). Дієприслівник доконаного виду утворюються від основи інфінітива дієслів доконаного виду за до суфіксів -в, воші (За до цього суфікса деепричастия утворюються від зворотних дієслів), ши: сказати – сказавши, вмитися – вмиваючись, влізти – влізши. Дієприслівник доконаного виду можуть бути утворені і від основи простого майбутнього часу за до суфікса -а (-я): прочитають – прочитавши, знайдуть – знайшовши. особливо поширені деепричастия доконаного виду на -а я) в стійких сполученнях: поклавши руку на серце; склавши руки; абияк, стрімголов, згнітивши серце та ін.Особливості вживання дієприслівників дієприслівник з залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот . дієприслівник і дієприслівниковий зворот , Позначаючи додатковий (супутнє) дію, примикають до дієслова-присудка, який називає основна дія в реченні. Але це додаткове дія повинна обов’язково виконуватися тим предметом (особою), який названий таким, що підлягає даної пропозиції: хлопчаки розігнали псів, взявши панночку під свій покрив (О. Пушкін). Поширеною помилкою є вживання дієприслівників і дієприкметникових оборотів, додаткову дію яких здійснюється особою або предметом, що не є таким, що підлягає при присудок в даній пропозиції: Під’їжджаючи до сией станції і дивлячись на природу у вікно, у мене злетіла капелюх (А. Чехов). Дієприслівник і дієприслівникові обороти можуть вживатися і в безособових реченнях, але тільки в таких, де є дійова особа, позначене давальним відмінком: Готуючись до іспиту, мені довелося часто ходити в бібліотеку. Дійова особа може бути і не названо в реченні, але на нього вказує значення деепричастия і присудка в цьому безособових речень.Дієприслівники і прислівники Дієприслівник можуть втрачати значення і граматичні ознаки дієслова і переходити в прислівники . В такому випадку деепричастия перестають бути позначеннями додаткового дії, в них посилюється якісне значення (значення ознаки дії). наприклад: Він сидів нахилившись; Вона йшла не поспішаючи; Дмитро слухав його нахмурясь (М. Горький). деякі деепричастия вже повністю перейшли в прислівники , Втративши значення додаткового дії: слухав мовчки; пише з йдучи, стоячи; читає лежачи; говорить захлинаючись (= Незрозуміло, швидко); відповів не думаючи (= Швидко); розповідав не поспішаючи (= Повільно); стояв витягнувшись (= Прямо); відповідав знехотя (= Мляво); живе граючи (- легко, безтурботно); говорить не змовкаючи (= Безупинно); сказав люблячи (= Доброзичливо).Морфологічний розбір деепричастия включає виділення двох постійних ознак (вид, незмінюваність). Непостійних ознак дієприслівник не має, так як є незмінною формою. Дієслівні ознаки (перехідність – непереходность, зворотність – невороття) можуть бути включені в морфологічний розбір деепричастия .Схема морфологічного розбору деепричастия .I. Частина мови (особлива форма дієслова).II. Морфологічні ознаки.1.Начальная форма (невизначена форма дієслова).2. Постійні ознаки:2) незмінна форма.III. Синтаксична функція.За степи вздовж і впоперек, спотикаючись і стрибаючи, побігли перекотиполе. (А. Чехов) Зразок морфологічного