У корпусній лінгвістиці, розмічування частин мови (англ. part-of-speech tagging, POS tagging, POST), також називається граматичним позначенням або розбором на частини мови, це процес позначення слова в тексті (корпусі) належним до певної частини мови,[1] заснований як на його визначенні, так і на його контексті — тобто, на його зв'язку з суміжними і спорідненими словами у фразі, реченні, або абзаці. Спрощена форма корпусної лінгвістики зазвичай викладається дітям шкільного віку, у вигляді визначення слів як іменник, дієслово, прикметник, прислівник, тощо.
Зумівши виконати визначення частин мови вручну, це почали робити в контексті обчислювальної лінгвістики, використовуючи алгоритми, які асоціюють дискретні терміни, а також приховані частини мови, відповідно до набору описових позначень. Алгоритми розбору на частини мови поділяються на дві відмінні групи: на основі правил і на стохастичні. Розбірник Е. Брілла[en], один з перших і найбільш широко використовуваних англійських розбірників, використовує алгоритми на основі правил.
