Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, філософ, художник. Безумовно, він має багато чудових творів. Кожен з яких має свої особливості. Поет дуже любив свою Батьківщину. Він намагався пробудити українців до боротьби за краще життя. Тарас Шевченко ніколи не боявся висловлювати свою думку. Це викликає величезну повагу до поета.
Безліч творів, які написав Шевченко, містять критику щодо політики Російської імперії. Одним з таких є поема «Сон». Шевченко написав перший в українській літературі твір політичної сатири. Поет показує справжню суть режиму Російської імперії, продажність усіх чиновників. Автор засуджує самодержавство, кріпацтво, аморальність наших земляків. У досить невеликому творі Шевченко зобразив Україну, Сибір та Петербург. Починає поему автор правдивими словами, описує реальне життя тих часів:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає…
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Подорожуючи Україною, ліричний герой бачить знущання панів над кріпаками, закликає людей до повстання проти царизму. Українці вражають своєю покорою:
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі,
Як ягнята: «Нехай, каже,
Може, так і треба».
Далі у сні з’являється Сибір — могила всіх каторжників. Тут чути страшні звуки кайданів. Люди виходять з-під землі, неначе з могили. Там каторжники шукають золото для царя.
Після цього ліричний герой летить до Петербурга, де «церкви, та палати, та пани пузаті». Він потрапив на парад, що відбувався на честь Миколи І. Тут ліричний герой зустрів свого земляка. Цей чоловік став рабом, соромився рідної мови, а російську так і не зміг вивчити. Суржик земляка повністю його характеризує як людину недосконалу, котра не має своєї особистої думки. Правдиво Шевченко описує панів: блюдолизи, пикаті, пузаті, «мов кабани годовані». Неймовірно точно автор поеми характеризує царицю Російської імперії:
Виступає; обок його
Цариця небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще на лихо, сердешне,
Хита головою.
Виявилося, що цариця виявилася не така гарна, як її зображували російські «віршомази». Таким же безжалісним виступає і Микола І. Спочатку він був сердитий, неначе ведмідь, кричав на всіх своїх підлеглих. Уся безглуздість царя проявилася, коли раптом під землю провалюється його челядь. Одразу цар стає безсилим, смішним, навіть жалюгідним. Петра І Шевченко зобразив як деспота, «ката» українського народу, «людоїда», «лукавого». Саме він будував Петербург на кістках та крові українців. Катерина ІІ зображена жорстокою царицею, яка «доконала вдову сиротину».
Отже, у своєму творі Тарас Григорович прагнув донести людям, що треба прокинутися, позбутися жахів і мати повноцінне життя. Шевченкові було дуже прикро, що український народ кориться системі царя. Своєю творчістю поет прагнув донести людям, що так жити неможливо, за свободу треба боротися. Правдиві слова сказав Іван Франко: «Перший у Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».
