я народився та живу в україні. це моя рідна земля, історична та культурна спадщина мого народу. мені завжди було цікаво, які історичні події відбувалися на території батьківщини у минулому, та чим зараз живе український народ. україна…здавалося б одне слово, але скільки змісту вкладеного в
нього, скільки спогадів пов’язано з ним! у кожного поняття рідного краю починається «садком вишневим коло хати» з чарівним співом птахів, з дзвоном гірської річки і іншою красою, яку дарує нам господь. в мене воно асоціюється з рідною до болю глиняною хатиною, що на окраїні села, з червоною
калиною, яка чарує білим цвітом навесні, та сяє червоним намистом восени, з похиленою вербою, прекрасною у своїй зажурі, під якою я не раз засинала від чарівних маминих казок. україна…краса її в сонці, у вітрі, у водах і травах. вона жива й приваблива. мене захоплюють її чарівна природа, сині річки
та блакитне небо над головою, в яке так і хочеться полетіти! природа нашого краю є чарівною і ми повинні зберігати її для майбутнього. україно, ти моя батьківщина! іншої я не маю, іншої мені і не треба. я вірю в твоє майбутнє, україно, бо ти – це історія народу, який багатьох років боровся за
незалежність і свободу .я вірю в тебе, що в майбутньому все змінится на краще і все буд добре
Ігоре, шевцю, жнецю, слухачу, теще, Мадлене, Прометею, чумаче, Марко, Петре, краю, Іване Федоровичу, пане Олеже, товаришу Іваненко, Іллє, викладачу, площа, артисте, парубче, учителю, колего Іванчук, Ярославе Андрійовичу, пане вичтелю, друже Фрідріху, синочку, Степане, Маріє Василівно, пане бригадире, друже Грицю, Геннадіє Мусійовичу, Гендріше Ярославовичу, Ігоре Івановичу, друже, товаришу, сину, онучку, брате, тату, мамо, батьку, дідусю, вихователю, хлопчику, куме, продавцю, депутате, стороже, режисере, парубче,
