Я писал это сочинение под свой край изменеш чучуть вот (я сам писал)
И я смотрю — я просто очарован!
Уже вдали край неба засиял.
Так здравствуй,
Здравствуй,
Утро Приднестровья!
Любимая
И светлая Земля!
(Н.В. Иченко)
Я живу в прекрасном крае --Приднестровье. Само название уже говорит о жемчужине нашего края - реке Днестр. В лучах теплого южного солнца величавый Тирас несет свои воды. Его высокие берега одеты в зелёные леса. Трудолюбивые люди разбили множество фруктовых садов. А главной гордостью стали виноградные плантации. Далеко за пределами государства известны вина из чудесного сока.
Каждое время года неповторимо красиво в моем краю. Лето радует зеленым ковром трав и разноцветной россыпью цветов. Осень раскрашивает всеми цветами радуги листья лесов, садов, и парков. Прогулка за опятами или маслятами дает заряд бодрости и полные легкие кислорода. Зима - осыпает искрящимся инеем ветви деревьев и причудливой формы кусты. Рисует ажурные узоры на окнах. Сковывает льдом реку и сердито трещит морозом. И вот, наконец, девочка-весна уже осторожно заглядывает раскосыми зелеными глазами сквозь узорчато-искристую зимнюю мантию. То зазвенит она веселым смехом капели, то кинет россыпь подснежников на лесную полянку.
Этому краю посвящено очень много стихов, потому что нельзя не любить это благодатное место. Клубящийся над водой туман, дает ощущение жизни над облаками. Кусочек рая - так называют местные жители эту землю. Закончу я свой рассказ еще одной цитатой из стихотворения нашего земляка- рыбничанина – Николая Васильевича Иченко:
Во мне живёт, цветёт и зреет
Мой добрый край, мой славный край!
ответ:
на мою думку, щоб вижити, людина зобов’язана навчитися перебувати в злагоді з природою.
по-перше, вона сама є часточкою природи, тобто її існування залежить і від навколишнього середовища, і від екології планети в цілому. яскравим прикладом своєрідного художнього осмислення думки про те, що можна жити в гармонії з природою й не шкодити їй, є твір даніеля дефо «робінзон крузо». автор описує побут і діяльність людини, яка випадково потрапила на безлюдний острів. здавалося б, вижити немає шансів, проте головний герой пристосувався до свого нового середовища й, використавши можливості довкілля та здобутки цивілізації, зумів забезпечити для себе порівняно високий рівень життя.
по-друге, розробляючи щоразу нові й нові технології, людина лише ціною власних помилок, а іноді навіть катастроф, навчається передбачати наслідки впровадження власних винаходів, тобто поступово розуміє необхідність розвитку екологічної свідомості.
прикладів цього є чимало й у сучасному житті, і в історії. ідеться насамперед про те, що життя можливе без деяких винаходів, що їх можна використовувати на благо природи, що впроваджувати їх варто лише тоді, коли створено необхідну систему захисту від згубного впливу їх на довкілля. так, російський учений ігор курчатов, один із розробників атомної бомби, усвідомивши наслідки свого винаходу, став боротися за використання атомної енергії для мирних цілей. але мені не відомі, на жаль, випадки, коли вчені відмовлялися від своїх винаходів задля збереження довкілля.
підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що природа може існувати без людини, а людина без природи — ні. саме тому кожен, хто живе на землі, має прагнути до гармонійного співіснування з довкіллям і зобов’язаний піклуватися про збереження багатств планети.
