За походженням всі слова в українській мові діляться на запозичені і споконвічно українські.
Споконвічно українські-це слова, які виникли в
українською мовою (бублики,непотребний,паска).
Запозичені слова-це слова, які прийшли в
Українська мова з інших мов (башмак, кухня, лекція).
Слова, що вийшли з активного вживання, називаються
застарілими (урядник, чоло).
Серед застарілих слів виділяють:
історизми-слова, що позначають назви предметів і явищ, які вийшли з ужитку (кольчуга, лікнеп);
архаїзми-слова, які вийшли з ужитку, бо були замінені новими (лоб - чоло).
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.
Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Народилася вона ще за часів існування Київської Русі, але упродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. Собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. Без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. Білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки
