Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ
✡Сонце виднілося за величезними горами.
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, не ускладненне.
✡Стояла мертва тиша.
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, не ускладненне.
✡Настала чудова вена.
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, не ускладненне.
✡Учні відкрили вікно в жарку погоду.
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, не ускладненне.
✡Школярі побували на багатьох екскурсіях.
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, не ускладненне.
