Письмовий портретний нарис у публіцистичному стилі 7 клас​

Великдень – це найбільше християнське свято, яке в Церкві іменується як «свято зі свят і торжество з торжеств». У ці пасхальні дні люди знаходяться в особливому духовному піднесенні, вони всією душею та серцем прославляють Воскреслого Христа. Найперше радісну звістку про Воскресіння Господнє сповістять людям церковні дзвони. Їхній багатоголосий перелив рознесеться над кожним містом і селом, наповнюючи кожну людину надією і любов’ю. Адже звук дзвону – це не лише приписи богослужбового уставу, а, так би мовити, молитва у бронзі. Недаремно в «чині благословення дзвону» сказано: «Нехай усі, хто чує звуки їх, чи вдень, чи вночі, почнуть славити ім’я Святе Твоє». Саме тому й існує благочестива традиція в часі Пасхальних днів дзвонити у церковні дзвони. В багатьох храмах є звичай бити у дзвони протягом всього дня без перерви, при чому можуть це роботи усі бажаючі. Тим самим, засвідчуючи свою віру та молитву»

Кожен предмет Українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті.

Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя.

Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошитя виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали вишивати візерунку щоб добра доля не відвернулася.

Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаються і кінчаються - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася.

Не зичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.

Объяснение:

3)

1б

2а

3в

4б

5а