Усі знають, що «Реве та стогне...» написав Тарас Шевченко, але ж автора музики цієї пісні згадують нечасто. Учитель словесності Болградської чоловічої гімназії Данило
Крижанівський щоразу, коли в Одесі гастролювала трупа Мар ка Кропивницького, бодай на
день приїздив за сотню верст із свого містечка до шумливого приморського міста. З Марком
Кропивницьким він був знайомий давно, схилявся перед блискучим талантом свого земляка
(обидва були родом з Єлисаветградщини), тягнувся до нього ігаючи за глядачами,
зачарованими грою улюбленого актора, відчуваючи особливе емоційне напруження в залі,
коли він співав народні пісні (їх у кожному спектаклі було завжди кілька), Крижанівський
мріяв присвятити Кропивницькому власний музичний твір.Схема розбору речень:
Іменник
1. Початкова форма (називний відмінок однини).
2. Назва істоти чи неістоти.
3. Назва загальна чи власна.
4. Рід (якщо є), число, відмінок.
5. Відміна, група (для І і ІІ відміни).
Прикметник
1. Указати початкову форму (поставити прикметник у форму називного відмінка однини
чоловічого роду).
2. Вказати, до якої групи за значенням належить прикметник (якісний, відносний чи
присвійний).
3. Якщо прикметник якісний, указати ступінь порівняння (якщо є).
4. Визначити число, рід (в однині), відмінок, групу (м’яка чи тверда).
Займенник
1.Початкова форма (називний відмінок однини).
2. Розряд.
3. Рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
Дієслово
1.Початкова форма (інфінітив).
2. Вид.
3. Перехідне чи неперехідне.
іб.
5. Час.
6. Число, особа (або рід).
7. Дієвідміна.

Завдання 1 № 438

Перепишіть текст 1, розкриваючи дужки, вставляючи, де це необхідно, пропущені букви і розділові знаки.

Текст 1

Сергій ш..л по заброше (н,нн)ой доріг.. . (В)доль неї р..слі гр..Мадні б..різи, і було їм років по двісті. (Не)які б..різи були такі ра(з/с)кідістие, що під тен..ю іншого дер..ва могло укритий..ся стадо коро (в/ф). Ближче до з..мле к..ра на дерев..ях була зовсім ч..рной, (з / с)пекш..йся від брешемо..ні. Багато дерев..я від старост.. були ду мі. Заповітні дупла Сергій знав (на)перече.(4) (За)то (на) верху б..різи були (сніжно)білими. Там, біля самого неба, вони (по)м..лодому (2) уб..рались зел..нью, і їх пл..кучіе гілки ра(з/с)точали Зх..х свіжий..го листа.

(В) скор.. мальч..до вош..л в с..сновый бор і тоді див..листий жар о (б/п)дав його. Г..лова кружляла. Йому х..телось (без)огля(д/т)ки йти цим світло..му бору осв..ще (н, нн)ому (3) со..нцем. Від ж..ри мліли дерев..я і задремо..вая що (то) ш..пталі (в) півголоса.

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);

сприймання навколишнього (Видно наближення зими);

ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).

Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.Прислівники можуть утворюватись:

від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;

від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;

від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);

від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;

від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;

від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню творення прислівників різні.

Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).

Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.

Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.

Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.

На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

Зверніть увагу!

У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).

У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.

Все читай