Ніч стояла погідна, місячна. Поля вже спали, вони залиті жовтою і водночас голубуватою повінню, ніби усміхалися крізь сон. Праворуч, у темряві причаївся ліс, низько припав розпластаний над самою землею. Ліворуч позавмирали горби, захаращені густою пшеницею. Стебла її переплетені берізкою в розпищах польового квіту, з повітрям зотлілим од спеки, з погрозливим гурчанням бджіл.
Дорога покручена й непривітна котилася вниз. На мить я уявив заспану вуличку біля нашого подвір'я, хату з вікнами приплющеними у сні.
Объяснение:
Если что, я подчеркивал означення просто чертой.