327 (326 - если сможете ) ​

Сара сын десяти, которого называли Джек. Он не любил учиться, но любил смотреть телевизор. Сара используется для привода в школе в 4:30 во второй половине дня, принести Джек домой и дать ему чая, но как только он вернулся домой, он всегда бросился к телевизору и включил его. "Разве вы не получили домашнюю работу, Джек?" Его мать всегда спросил его, как она начала, чтобы сделать чай. "А? О, да, я получил немного," он использовал, чтобы ответить. "Я сделаю это позже, когда нет ничего интересного по телевизору." Сначала Сара позволила Джек смотреть телевизор вместо того чтобы начинать свою домашнюю работу сначала, но вскоре она обнаружила, что он никогда не имел небольшую домашнюю работу - это было всегда отличным имеем дело и никогда не было времени, когда не было ничего интересного по телевизору, так что отложив делать свою домашнюю работу на пару часов, Джек слишком устал, чтобы сделать свою домашнюю работу должным образом, если на всех. Сара потом решил сделать ему это сделать в первую очередь. Это было всегда борьба, и часто, когда Джек повиновался его мать, он сделал свою работу быстро и небрежно, как он хотел, чтобы закончить его быстро и вернуться к своей любимой телевидения. Результат был тот же, когда он не оставил свою домашнюю работу, пока в плохая работа, и был наказан на следующий день в школе, получая низкие оценки, или потому, что его домашнее задание было полно ошибок, или потому, что он не знал, работу, которую он должен был подготовили накануне. Однажды наука домашняя Джека об известных изобретателей, как Томас Эдисон, который сделал важные открытия и изобретения в области электричества. Когда он был домашнее задание, которое состояло из изучения фактов, его мать начала испытывать его, когда он закончил, чтобы попробовать, чтобы убедиться, что он действительно сделал работу должным образом и не осталось ничего из, и это было то, что она сделала в этот раз. Она не дала ему остановиться, пока она не была уверена, что он знал, что в своей книге. Но на этот раз, это было менее битвы, чем обычно, чтобы сделать Джек сесть и посмотрим, что он узнал тщательно, потому что он имел сильную связь с телевидения. В класс на следующий день, учитель сказал Джек, "то, что некоторые из вещей, которые Томас Эдисон сделал для науки?" "Ну," Джек ответил счастливо, "прежде всего, если бы не Эдисон, мы бы все смотреть телевизор при свечах".

"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці. 

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. 

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті". 

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. 

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. 

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: 

Усмішка в народу розцвітає. 
Кожен каже: й я свій труд несу! 
Відбудова! - труд переростає 
у красу. 

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва. 

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. 

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить: 

У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. 

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.