СКЛАСТИ ТЕЗИ ТЕКСТУ: Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом століть наш народ виробив і опрактикував мудрі моральні критерії цієї неперервності. Вони передавалися з покоління в покоління, залишаючи по собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків. Саме це змушувало більшість людей увічнитися в родоводі. Але траплялися й протилежні випадки — людський осуд одного з пращурів міг також причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були винні, іменне тавро переходило з покоління в покоління, особливо на тих, хто успадкував риси такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії й традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї. Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин! Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти? (За В. Скуратівським)

​

и живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами. У світі є від 6000 до 7000 різних мов, тому знання, як мінімум однієї іноземної мови , є просто необхідним.

Вивчати іноземні мови в Європі почали ще в ХІ столітті, у тому числі і в Київській Русі. Князь Ярослав Мудрий, наприклад, знав декілька іноземних мов. Однак, в той час вивчати іноземні мови могли тільки багаті люди.

Сьогодні вивчення іноземних мов є актуальним і доступним у всьому світі. Люди хочуть вільно спілкуватися під час поїздок за кордон, з іноземними партнерами по роботі або з друзями по листуванню. Для когось вивчення іноземних мов – це хобі. Вони колекціонують іноземні мови так само, як хтось колекціонує марки.

Той, хто вивчає іноземні мови, може спілкуватися з людьми з інших країн, читати періодику і книги зарубіжних авторів, дивитися іноземні програми і фільми в оригіналі.

У наш час німецька мова – це мова можливостей. Кожна людина, яка володіє англійською мовою, так само повинна володіти німецькою, особливо коли вона прагне добитися великих результатів у своїй кар’єрі тому, що німецька мова відкриває безмежні можливості.

Німецька мова є рідною для 75 мільйонів людей в Німеччині та ще 20 мільйонів людей у всьому світі. Німецькомовні країни Німеччина, Австрія і Швейцарія належать до найбагатших і найбільш розвинених країн Європи та, навіть, світу.

Німецька мова – рідна мова Гете, Шиллера, Гейне, Рентгена, Ома, Коха.

Життя людини починається з любові. Коли дитина народжується, то його вже люблять батьки і впродовж всього його життя, до самої старості, любов завжди присутня в його долі. Крім батьків дитини люблять і інші рідні люди. Виростаючи, людина знаходить друзів, а потім закохується, створює сім’ю і кількість люблячих людей стає більше. Любов допомагає жити. Коли в житті людини присутня любов, то всі неприємності здаються не такими серйозними. З якими труднощами набагато легше впорається, коли поруч є улюблений і люблячий чоловік, готовий завжди протягнути руку до

Любов надає людині сили і окрилює його. Багато винаходи були створені завдяки цьому світлому почуттю, коли людина хотіла здивувати того, кого він любить і заради нього винаходив щось нове. Закоханий чоловік здатний на багато що. Не дарма кажуть, що за спиною, ніби крила виростають, які й допомагають здійснювати благородні справи. Та людина, яка живе в любові більш добрий, чуйний і турботливий. Тому діти, які живуть з самого народження в люблячій сім’ї, виростають з більш м’яким і добродушним характером.