Відредагуйте словосполучення, слова в них, де потрібно.
Познайомитися з Остраниця Степаном Михайловичом, поговорити з Бондар
Алою Семенівною, попросити Чеварду Андрія Івановича, підписано
Ватрушкіном Сергієм Олексійовичом, довірили Марценяк Улляні
Дмитрівній, посварили Омелляна Максимовича, видали Ольги Петрівні,
пишаємося Мишою Олександром Васильовичем, видали документ Мухі
Антону, подарували квіти Бойці Оксані, горжуся татом Гмирьом Андрієм,
читали твори Івана Нечуй-Левицького, не задоволені Рево Сергієм, нема
Морозу Руслана, зайти до Квітник Валерії, дочекалися свята Кассяна, у
Геннадія Олексійовича.

Кожну людину з раннього дитинства готують до того, що треба вчитися. Коли підліток приходить в школу, його захоплює цікаве життя. Він дізнається ціле море слів, галасливий океан мови підхоплює його за широкими дверима школи. Крізь живі бесіди вчителів, сторінки сотень книг вперше бачиться йому неосяжно-складний всесвіт. На чорній дошці класу різко біліє строга формула математики. Через слово ми дізнаємося те, чого не бачили і не знали ніколи. На уроках української мови ми дізналися, що вивчати будову слова — це захоплююче заняття. На уроках літератури летить радісна і гірка пісня вірша. Уроки природознавства допомагають нам краще дізнатися і полюбити тваринний і рослинний світ лісів, полів і пустель.

Багато таємниць життя відкривається тим, хто вивчає науку, техніку, ремесла, мистецтво. Щоб пізнати мир, треба багато читати, вивчати на уроках, не пропускаючи жодного слова вчителя. Адже тоді можна навчитися розмовляти не тільки на української, але і на іноземних мовах. А це так цікаво! Іноземні мови допомагають нам спілкуватися з людьми з інших країн, розуміти їх, дізнаватися багато цікавого.

Все здійснюється за до мови. От чому треба вчитися.

Кожній людині для життя потрібні певні ресурси. Найпростіші з них – це їжа, одяг, житло. У сучасному світі з’являється все більше речей, які людина прагне мати заради комфорту та можливостей. Але для того, щоб все це взагалі було, людина має трудитися, прикладати зусилля, використовувати свої знання та таланти. Навіть первісні люди мільйони років тому мали щось робити, аби щось мати. Спочатку вони ходили, шукали, збирали та зберігали продукти, потім займалися мисливством, риболовлею, згодом стали застосовувати знаряддя праці, вивчали навколишній світ. Це зрештою поступово призвело до того науково-технічного прогресу людства, який ми гаємо зараз. І все завдяки праці людей.

Праця завжди годувала людину. Щедра земля дарувала врожай хліборобові, майстерність та вправність приводила покупців на товари ремісника, сила та сміливість видобувачів підкоряла багаті на корисні копалини надра землі, розум та кмітливість вчених приводила до нових відкриттів та винаходів, якими тепер користується все людство.

Людина, яка вміє та любить працювати, в усі часи користувалася повагою інших. Той, хто вміє щось робити, тем більше добре, завжди прогодує і себе, і родину, вважалося у народі. Нажаль, крім тих, хто готовий чесно працювати, серед нас завжди знаходяться ті, хто сам нічого робити не хоче, а от привласнити плоди чужої праці – залюбки. Зараз взагалі в умах людей закріплюється думка, що заробляє гроші не той, хто працює, а той, хто краде. Нажаль, сучасна ситуація в нашій країні дійсно така, що далеко не завжди сумлінно працююча людина може заробити собі на гідне життя.

Роздумуючи про значення праці в житті людини, я не можу не погодитися з такою простою та розумною думкою, як та, що висловив колись видатний український філософ Григорій Сковорода. Я маю на увазі «споріднену працю». Сутність її в наступному: кожна людина вміє робити щось, до чого в неї є природний хист та покликання, тому така праця приносить людині не лише винагороду матеріальну, а й справжнє задоволення. Та люди часто змушені обирати між власною «спорідненою працею» та професією, яка вважається престижною та добре оплачуваною. І тоді праця стає для людини тягарем, повинністю. Мабуть, саме через це стільки людей у світі не полюбляють працювати.