Люди бувають різні , тому й поводяться по різному , і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі.Такі люди допомагають іншим . Якщо в них є можливість ,вони завжди подадуть бідну або до каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі на яких можна покластися знаючи що ця людина тобі до Така людина ніколи не видасть тебе і не розповість твою таємницю. З такими злими і брехливими людьми краще не спілкуватись ,бо сам таким станеш.Та,на щастя,добрих людей у нашому світі більше.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо “Люлі, люлі, прилетіли гулі”, “Котку, котку-рябку”, “Ходить сон коло вікон”. Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: “Ходить гарбуз по городу”. Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, – “За Україну”, “Не пора”. Особливо подобається “Гей, у лузі червона калина”. Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Та мамина пісня – рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
