в городе моем много разных улиц: и большие, и маленькие, и широкие, и узкие, с высокими домами, и не , но родная мне улица только одна.
появления своего двора я не знаю, мои родители жили в другом городе (районе), но я знаю множество событий, которые происходили на моей улице, знаю каждое дерево, каждый укромный уголок, куда можно спрятаться во время игры в прятки. я знаю практически всех детей своего двора. вместе мы часто устраиваем различные соревнования, играем, шутим, разговариваем.
я люблю свою улицу в любое время года. весной на деревьях расцветает сирень, от этого все вокруг пропитывается приятным ароматом цветов. летом весь двор становится похожим на муравейник, потому что на улице появляется много людей, так как все жители выходят погреться на солнышке. осенью двор окрашивается во все оттенки красного и желтого, становится необычайно красиво. зимой все засыпает и вокруг становится тихо.
моя улица – это то место, к которому я отношусь с особым чувством. она мне дорога, потому что здесь я рос, знакомился с новыми людьми, многому учился. именно с моим двором связано много счастливых и радостных моментов моей жизни. моя улица навсегда останется в моем сердце независимо оттого, где я буду жить в будущем.
источник: сочинение на тему моя улица
ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ, художня мова, мова художньої літератури — функц. різновид літературної мови. Виявляючи особливий б мислення, X. с. відтворює дійсність через конкр.-чуттєві образи. Мовна картина світу письменника виконує естет. функцію, що передбачає зв’язок між тим, хто створює худож. світ, і тим, хто його сприймає. До екстралінгв. чинників X. с. належать естет., соціальні, психічні та ін. засади мовно-худож. творчості. X. с. — це особливий б мислення, створення мовної картини світу.
X. с. обслуговує духовно-естет. сферу життя народу. Мистецтво худож. слова полягає у розкритті потенц, можливостей над. мови, які завдяки довершеності мовного матеріалу, його незвичності, оригінальності, худож. доцільності досягають ефективного емоц.-естет. впливу на читача, розвивають його мовний смак. X. с., об’єднуючи мовні жанри худож. л-ри (поезію, прозу, драму), а також усі індивід.-авторські X. с., становить певне узагальнення щодо прийомів і засобів створення худож. образності. Образна мова вирізняє твори худож. л-ри з-поміж ін. текстів. Вона не обмежується традиц. тропами й фігурами мови, а наповнює естет. змістом безóбразні мовні елементи, перетворює їх у систему худож.-мовного бачення світу. У вірші «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка довершеність і цілісність X. с. досягається особливою функцією загальновживаної лексики укр. мови, створенням асоціативного лірич. поля, у якому слова з нейтр. загальномовною семантикою інтимізуються, набувають емоц.-експресив. змісту. X. с. має свої норми, що змінюються, модифікуються залежно від літ. традицій, течій, напрямів, худож. шкіл та індивід. стилю. Мовновиражальні прийоми, засоби змалювання, напр., портрета, пейзажу в творах І. Нечуя-Левицького відрізняються від портретної характеристики персонажа чи описів природи в сучас. худож. л-рі, зокрема в творах Вал. Шевчука, Є. Гуцала (тобто існує мовно-худож. образність, типова для певної доби).
