3. Позначити речення, идо містить кілька родин однорядних членів. A Булава здатна творити і добро, зло, будувати й руйнувати, зміцнюват
злагоду й сіяти варожнечу (А. Банк).
Б Не сполоханій рідного слова, а захисти його, до серця притули (І. Драч),
в яка не добра і світла година, коли село іде на Великдень до церкви
(Я. Гоян).
г Колонний бессонний смерековий зал (іна Костенко).​

Відповідь:

Твір «Мої враження від твору «Гуси-лебеді летять»»

Повість «Гуси-лебеді летять» надзвичайно мені сподобалась. Михайло Стельмах легко, цікаво, з гумором та водночас ностальгічним сумом розповідає про власне дитинство. Воно випало на важкі післяреволюційні роки, коли країна була спустошена війною, розрухою та голодом. Автор не став прикрашати тогочасну дійсність. Однак дитинство все одно залишилось найчарівнішим часом у житті.

«Прямо над нашою хатою пролітають лебеді,» - так починається перший розділ повісті. Цим же образом твір і завершується. Гуси-лебеді виступають символом швидкоплинних дитячих років, часів, що вже ніколи не повернуться.

Мені дуже сподобався головний герой – Михайлик. Він веселий, кмітливий та винахідливий, завжди знайде собі розвагу та товариство. Однак при цьому він завжди допомагає своїм рідним та друзям. Небайдуже йому й до чужої біди.

Пригоди Михайлика, його свіжий та незвичайний погляд на прості та буденні справи, добрий та влучний гумор, цікава народна мова та казки – все це не може залишити байдужим.

Значне місце у повісті займають ліричні відступи. Автор показує нам розміркування головного героя над власними вчинками, діями інших людей. Завдяки ним можемо відчути, як маленький Михайлик сприймає оточуючий світ, знайомимося з долями та минулим інших героїв.

Повість «Гуси-лебеді летять» - це прекрасна казка та разом із тим надзвичайно реалістичний твір про дитинство, дружбу та родину, життя та смерть, радість та смуток.

Пояснення:

Цікавий твір, може використаєш:) Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі. Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув: —А моя хата скраю! Діти засміялися. —А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? — запитала Настя не то жартома, не то всерйоз. Вчителька запитала: —А ви знаєте, що таке хата? —Це селянський дім в українськім селі, — відповів Василь. —Але ж ми мешкаємо у місті, — сказав хтось. —А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». — Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. — Нехай він пояснить, що хотів сказати. Мишко почервонів, але мовчав. —Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.