Перепешіть, вставте пропущені букви, зніміть риску, розставте розділові знаки.​

Я вважаю, що зрада — це один із найбільших гріхів у взаєми­нах між людьми. Її причини бувають різними, тому в одних ви­падках їй немає прощення, а в інших, зважаючи на щире каяття в скоєному, людину можна пробачити.

Найбільш руйнівною є зрада, замаскована високими словами, в основі якої — корисливі й егоїстичні інтереси. Вона, як ракова пух­лина, поширюється, розростається в паралізованому корупцією суспільному організмі, знищуючи життєздатні сили, — це те, що не може бути виправданим і прощеним. Яскравий приклад — злочин колишнього очільника України Віктора Януковича, який обкра­дав і принижував мільйони людей, забираючи останнє у звичай­них громадян, торгуючи інтересами України, віддаючи свою дер­жаву в пазурі сусіду. Наскільки цинічним і безсовісним треба бути, щоб удавати при цьому, ніби нічого страшного не відбувається! Таким продажним політичним діячам місце на смітнику історії.

Буває зрада через незнання чогось, або через слабкість, або че­рез випадковість. Її наслідком е щире розкаяння, але пробачити грішника зможе тільки людина великодушна. Іноді прощають то­го, кого люблять, сподіваючись знайти втрачене щастя. Та для того, хто зрікся часточки самого себе, переступ не минає безслід­но. Прикладом багатогранного художньо-філософського осмис­лення цієї проблеми можуть бути стосунки Мавки й Лукаша в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Мавка не думає про помсту Килині чи Лукашевій матері, які завадили її щастю, і, маючи можливість покарати, прощає всіх. А от Лукаш навіки втратив те найкраще, що жило в його душі.

Отже, зрада буває різною й залежить від різних обставин. Під­лих користолюбців не можна прощати. А в особистому житті, оцінюючи ситуацію, кожен має сам вирішувати, чи вірити каяттю того, хто скоїв цей гріх, чи можна йому пробачити, хоча гіркота зради із серця не зникає.

Мир – это книга, и тот, кто не путешествует, читает только одну страницу». Я полностью согласна с этим высказыванием. Я всегда хотела знать больше о мире, посещать новые места, открывать для себя новые достопримечательности, узнавать больше о различных культурах. К счастью, мои родители также любят путешествовать, поэтому каждый год во время долгих летних каникул мы выбираем один город или страну для посещения. Если бы выбор был за мной, я бы выбрала Египет, так как хочу увидеть одно из старейших сооружений в мире – пирамиды и сфинкс. Если бы я была археологом, я бы обязательно попыталась узнать больше о том, как и когда именно они были построены. Существует столько мифов об этих достопримечательностях, что сложно знать наверняка, какая информация является правдивой. Я знаю, что большая пирамида, пирамида Хеопса в Гизе, считается одним из семи чудес древнего мира, которое все еще существует. Что касается Большого Сфинкса, то он является старейшей известной монументальной скульптурой и крупнейшим монолитным памятником в мире. Вопрос о том, как были построены эти достопримечательности, является источником постоянных домыслов и дискуссий. Некоторые говорят, что они были построены древними египтянами, в то время как другие исследователи считают, что такой жесткий труд выше человеческих сил. Считается, что египетские пирамиды были построены между 2589 и 2504 гг. до н. э. В настоящее время они являются наглядным свидетельством древней планировки и инженерии. Сфинкса связывают с королем Хефреном, правившим более 4500 лет назад. Сфинкс имеет человеческую голову, но тело льва и он был высечен из огромного белого камня. Я действительно хотела бы увидеть эти строения воочию. Были и другие чудеса света, такие как Висячие сады Семирамиды или Колосс Родосский, но, ни одно из них не дожило до наших дней.