ЗНАЙТИ СЛОВА ВЖИТІ В ПЕРЕНОСНОМУ ЗНАЧЕННІ Дощ не сіявся, не йшов, не періщив, а цідився з неба такими важкими, тугими і рясними цівками, що між ними не вмістилася б жодна краплина. Починався він десь за невидимим обрієм, вихлюпувався на промоклий зелений луг, покриваючи піною, у прозорих бульбашках і срібних бризках, водою молоду траву та жовті кульбаби.
Через запітніле віконне скло, на яке сіялась мжичка від розбитих об замшілий паркан стрімких потічків, я не чув запахів, тому прочинив набряклі двері і разом з вологим туманом та прохолодними краплями, які вдарили мені а обличчя, відчув, як пахне земля, трава, збитий цвіт яблуневих садів і навіть вода. Виявляється, вона теж може пахнути — мокро і різнобарвно — гірким копитняком, кислим диким щавлем і ментоловою задухою м’яти. Ці кольорові пахощі лоскотали мені ніздрі, паморочили голову, трепетно зболювали серце.
