Навкруги, тричі, верхи, трохи, навіки, по-козацьки, опівночі, по-лисячи, по-чеськи, по-ведмежи, по-заячи, заочі, почасти, безвісти, насторожі, стоячи, двічі, по-французьки, по-вовчи, мовчки.
Вона (займенник) прийде (дієслово) додому (прислівник) тільки (частка) опівночі (прислівник).
(Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
Вона підкреслити однією лінією;
прийде – двома лініями;
додому – пунктиром з крапкою;
опівночі – пунктиром з крапкою.
Її (займенник) улюблений (прикметник) цуцик (іменник) зник (дієслово) безвісти (прислівник)?!
(Речення просте, питальне, окличне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене).
Її підкреслити хвилястою лінією;
улюблений – хвилястою лінією;
цуцик – однією лінією;
зник – двома лініями;
безвісти – пунктиром з крапкою.
1\ «Мені легко було вийти на літературний шлях» - зазначила Леся Українка - «бо я з літературної родини походжу, але від того не менше кололи мене поетичні терни».
2\ «Весною дише від цих віршів...» - писав Іван Франко про твори Олександра Олеся. - «Майже кожен віршик так і проситься під ноти, має в собі мелодію».
3\ «А колегам моїм, письменникам і митцям, перекажіть, що немає вищої цікавішої теми для їхніх творів, як щастя» - просив Володимир Винниченко.
4\ «Музика, спів» - згадувала Ольга Кобилянська - «були одинокою насолодою для нас у маленькому гірському містечку».
5\ Іван Тобілевич зізнався - «Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене».
6\ Григорій Сковорода здивував його такими словами - «Скажіть матінці-цариці, що мені моя сопілка й вівця дорожчі царського вінця».
7\ «Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину» - говорив Михайло Коцюбинський - «але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?»
