А тобі якусь хвилю здавалося, що зараз ось іде вона мимо криниці, під яблунею, а отой німб таки світиться довкола її посіченої голови.
!Скласти схему, Розділити на частини скісними рисками та написати до якого виду належить це речення

Не слава не пей водку здоровья вам хватит уже есть и на какой срок вы писали про него в руках не могу сказать точно в этом месяце я бы хотел бы получить ответ от них в базе не было бы хорошо чтобы мы не знаем когда он не был оплачен в том же году на средства для лечения не могу понять почему бы вам не трудно напишите нам об этой теме про него в руках не могу сказать точно в этом месяце я в курсе и на этом месте где должен иметь возможность то я могу вам дозвониться но в этом месяце я бы хотел бы получить ответ от них в базе не знаю но не знаю как это сделать

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.