424 л. Прочитайте текст. Назвіть прикметники, за до яких автор розкриває талант майстра, описує засоби й матеріали його праці. Чим, на вашу
думку, приваблює гончарне мистецтво?
на
МИСТЕЦТВО ГОНЧАРІВ
Що то за краса глиняний посуд!
Майстри-гончарі ліпили його
щоденну потребу, але оздоблювали, як
велику коштовність.
Нога розкручувала схожий на дзигу
гончарний круг, а руки тим часом
формували зі старанно розмішаної, як
тісто, глини і миски, й кухлі, й гор-
щики, й макітри. Кожен рух у май-
стра точний, а око пильне й несхибне. Отож і глина слухняна.
Ось гончар поклав на круг невеликий шматок глини, вмочив
руки у воду - і вже росте між його чутливих долонь лискучий
стовпчик, що, ніби помахом чарівної палички, перетворюється
на посудину.
Готовий виріб майстер зрізає з круга тонесенькою дротиною і
ставить сушитися. Після цього посуд розмальовують барвистими
квітками й випалюють у спеціальній печі - горні (За В. Рисцовим).​

Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже ла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.

На мою думку , вона повинна дбати про молодих митцiв. В Сучасному свiтi держава популяризуэ тiльки те, с чого вона матиме вигоду , адже погодьтесь, це не справедливо! Багато людей , зрiлого та малого вiку мають творчi таланти ,але не мають достатьно коштiв аби це пропiарити. Це не справедливо. Думаю, зi мною багато хто погодиться , справдi? Я вважаю , що це питання треба вирiшити як найшвидше! Можливо, размiстити оголошення в газетi,розповiсти друзям, передати по радiо , звернутись до вiдповiдних служб-кожен може з цим упоратись! Це не складно , а скiльки в нас невiдомих майстрiв! Один ,два? Нi, набагато бiльше! Тому давайте не будемо равнодушнi. (Писала сама,надеюсь, оценишь с: )