Видгук на прочинату книгу " Чарли и шоколадна фабрика"​

План переміщення, накреслений за до комп'ютера, затвердили вчасно. Тихо дрімала земля, встелена Засіки¹ засипали зерном, зібраним улітку. Ліс, поріділий від непродуманої вирубки, зустрів нас непривітно. Дідусеві подарували сорочку, оздоблене мереживом . Трави, заплетені зеленим горошком, м’яко лоскотали босі ноги.

Повітря, настояне на ароматах горобини й мокрого листя, приємно дурманить голову. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками. Безмежний степ укритий снігом спав. Коровай – обрядовий хліб, поширений серед багатьох слов’янських народів. Колос, викупаний сонцем, вклоняється мені. Через вікно в очі зазирнув клапоть неба, присипаний срібним теплом. Холодний дощ, перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії.

Чи бачили ви, як цвітуть Петрові батоги? Не бачили? І не знаєте, які вони? Може чули, як старенькі їх ще називають диким цикорієм? 1 ростуть вони на узбіччі доріг, на занедбаних пасовищах, під плотами, на смітниках. Аж до серпня стирчать голі, безлисті кущики з довгими прутиками.  І раптом сонячного ранку серпень розвішує по тих довгих прутиках круглі шматочки синього-яскравого неба. І ті дивовижні синьоокі кущі-букети милують очі доти, поки сонечко із зеніту не зверне до заходу. Тоді квіточки, наче по команді, скручуються, ховаються у пазухи, і стає знову кущ непривабливим аж до наступного ранку. А як тільки вранішнє сонечко вип'є із прутиків росичку, то і заяскравіють неповторної краси сині квіточки. Від кольору цих квіточок у нашому селі Могилівці здавна місяць серпень називали синьооким