Портретний нарис у публіцистичному стилі про маму(Людмилу) або про сетру (Мілану)

Будьласка)

Відповідь:

Пояснення:

ема: Присвійні займенники. Морфологічний розбір займенників

 

Хід уроку

ПРИСВІЙНІ займенники вказують на належність чогось:

мій, наш - першій особі;

твій, ваш - другій особі;

їхній - третій особі;

свій - будь-якій особі.

 

Присвійні займенники змінюються за родами, числами й відмінками

Н.в.

мій

моя

моє

мої

Р.в.

мого

моєї

мого

моїх

Д.в.

моєму

моїй

моєму

моїм

Зн.в.

мій, мого

мою

моє

мої, моїх

Ор.в.

моїм

моєю

моїм

моєми

М.в.

(на) моєму, моєм

(на) моїй

(на) моєму, моєм

(на) моїх

 

Значення присвійних займенників можуть набувати особові займенники: його, її, їхній у формі родового відмінка.

 

ПОРІВНЯЙТЕ:

Це блудний син.

І хто його не знає?

І. Драч

Була його дорога нелегка.

М. Рильський

А її огорнула печаль.

Б. Олійник

У її очах ворухнувся здогад.

М. Стельмах

 

Такі присвійні займенники, на відміну від особових, ніколи не мають приставного звука [н].

Послідовність розбору займенника як частини мови

Займенник, його загальне значення.

Початкова форма.

Розряд за значенням.

Рід (якщо є).

Число (якщо є).

Відмінок.

Синтаксична роль.

      Одного разу, після збору урожаю, під велику грудку землі впало зернятко. Настрашилося, що вже пропало. Із того переживання дуже втомилося тай заснуло і не помітило як настала зима. Накрила його біленькою ковдрою,а згодом весна омила його теплим дощиком .І наше зернятко проросло.        Зростало воно в щасливій родині з іншими зернятками у золотому колосочку. Дуже любило тепле літнє сонечко та кольорову веселку, яка часом приходила в гості разом з жвавим дощиком. А ще дуже любило зернятко розглядати білі пухнасті хмаринки, що пропливали над рідною нивою змінюючи форми та хитаючись на стеблинці слухати розповіді вітру.        Минуло літо – зернятко дозріло. Настав час збирати врожай, на поле прийшли хлібороби, турботливо й дбайливо зкосили пшеничні колоски, змолотили зерно і відвезли у село. Так зернятко потрапило до комори. Йому було тепло і затишно серед друзів зерняток. Засинаючи та згадуючи розповіді вітру зернятко почало мріяти про своє майбутнє. Уявляло собі як перетвориться на біле пухке борошно і потрапить до пекаря. Пекар замішає тісто і випече духмяний хліб або солодке тістечко на радість діточкам. А може дбайлива господиня наліпить смачних вареників із вишнями для своїх синочка та дочки. Не погано було б стати і розкішним весільним короваєм, на щастя молодятам. Але найбільшою мрією зернятка було потрапити до ніжних і турботливих рук бабусі, що до йому стати солодкою, пишною Великодньою Паскою та радувати усіх навколо неперевершеним і незабутнім смаком улюбленого свята. А перед тим як паску скуштувати, її поставлять на найгарніший вишитий рушник, у коло з яскравих писанок, запалять тоненьку свічечку та прочитають молитву на здоров’я і добробут усієї родини.