1. Правильно поставлено розділові знаки в реченні. * «Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький. «Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання. Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару». Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу», «О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів просити тебе про дочку».

Для пташки кожна мандрівка на чужину - це нелегка справа. Але іноді розлучитися з домівкою змушує люта та холодна зима. Сподіваючись на швидке повернення і лекгий політ, кожної осені птахи відлітають у вирій. Їх тужливе прощання з Батьківщиною не залишає байдужим жодне серце... 
Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.

Прочитати в книжці(в чому? Місцевий в), розповісти вчительці(кому? Давальний в), запис на дошці (на чому? Місцевий), малюнок на сторінці(на чому? Місцевий), олівець у руці(у чому? Місцевий В), панцир на черепасі(на кому? на чому? Місцевий в.), дякувати Марійці(кому? чому? Давальний в), стояти на кризі (на кому? на чому? Місцевий в)
Суть відмінювання іменників полягає саме в зміні кінцевих приголосних основ іменників, зарахунок питання та закінчення ми можемо відрізняти до якого відмінка належить слово.