► Прочитайте вірш Д. Білоуса. Про яку морфологічну норму тут ідеться? Випишіть іменники, ужиті в кличному відмінку. Позначте закінчення. Визначте відміни. Пригадайте відповідні правила. Слова покличні — прості і величні

В джерелах слова — душі криниця.

Звичайний приклад візьму навмисне,

А рідна мова — як чарівниця.

Краса ж така в нім, що серце стисне.

Дивися — в кличнім простім відмінку:

«Ой не стелися, зелен барвінку...»

Одвертий кличний — немов дитинний,

Музичний, зичний та ще й гостинний.

Звертання щире, душевне, щедре —

Василю, Павле, Іване, Петре!

І так сердечно, і так ласкаво —

Наталю, Лесю, а чи Любаво!

До зборів, сходки відкрито й радо —

Чи товариство, а чи громадо!

А найсвятіше душа приємле —

Моя Вкраїно, кохана земле,

Ти, святий Дніпре, і ти, Дунаю,—

Миліших серцю звертань не знаю.​

До останку, додому, щонеділі, вгору, в цілому, навесні, набік, на совість, на завтра, позаторік, за світла, здалека, навиворіт, навтіки, одвіку, спочатку, спросоння, удвох, з гори, нашвидку, поодинці, замолоду, до долу, зверху, навкруги, на гора, коли-не-коли, нарівні, вголос, вбік, по правді

I.

В цілому, вкрай, плече в плече, кінець-кінцем, допобачення, по-братньому, давним-давно, находу, догола, наяву, в далечінь, вряди-годи, тяжко-важко, з краю, по двоє, по-четверте, на бігу, по-товариськи, нааоказ, надобридень, до пари, взимку, напівсвідомо, вслід.

І. До останку, додому, щонеділі, вгору, в цілому, навесні, набік, на совість, назавтра, позаторік, засвітла, здалека, навиворіт, навтіки, одвіку, спочатку, спросоння, удвох, згори, нашвидку, поодинці, замолоду, додолу, зверху, навкруги, на-гора, коли-не-коли, нарівні, вголос, вбік, по правді.

II. В цілому, вкрай, плече в плече, кінець кінцем, до побачення, по- братньому, давним-давно, на ходу, догола, наяву, вдалечінь, вряди-годи, тяжко-важко, з краю, по двоє, по-четверте, на бігу, по-товариськи, напоказ, на добридень, до пари, взимку, напівсвідомо, вслід.