Установіть відповідність: Значення вставного слова :
1.джерело інформації
2.активізація уваги
3.емоційна оцінка
4.зв'язок думок
Приклад:
а)Ці поеми ,мабуть,помилкою адресовані читачам молодшого віку;
б) і найвища, по-моєму, краса -це краса вірності ;
в) дорога мене нітрохи не втомлює, навпаки, і я в ній відпочиваю ;
г)на диво ,уже кілька ранків безвітря,море спокійне і лагідне;
д) ідуть дівчата в поле жати та, знай ,співають ідучи.

Я завжди гублюся, коли мені доводиться висловлювати своє ставлення до якихось дуже серйозних речей. Іноді я знаходжу в собі сили відверто зізнатися, що я маю багато думок про свободу, любов, справжню дружбу, патріотизм, але не маю точних готових відповідей. Тобто я можу тільки міркувати, але всі мої міркування часом перетинаються сумнівами — ніби закреслюються, думки змінюються з часом, а переконання тільки складаються.

Коли я міркую про любов до своєї країни, особливо ж коли я чую висловлювання інших, я так само гублюся. Що таке Україна для мене? Найперше, мабуть, це люди, причому не якісь далекі, а близькі, навіть найближчі. Я вірю, що гостинність, оптимізм і почуття гумору — риси не тільки індивідуальні, а й притаманні національній вдачі, спільному для всіх нас характеру.

Україна для мене — це не тільки міфічні розмови про славетну історію чи про національні символи, це переживання й доторк до цих символів та історії. Одного разу старший брат повіз мене вихідними днями на Хортицю — я побачив те місце, про яке стільки складено легенд та дум, відвідав музей козацтва. Чи багато людей знайшло вільні три дні, аби відвідати Хортицю? Для мене в цьому й полягає патріотизм: коли цікавість щира, а не тільки на словах. Я був вражений і захоплений цією подорожжю і часто переглядаю фотографії. Я мав змогу не тільки доторкнутися до історії, про яку говорять, а й відчути її. Історія козацтва і раніше цікавила мене, як кожного хлопчика, що захоплюється лицарями, але тепер я відчуваю й уявляю все по-іншому.

Україна для мене — це не тільки вся безмежна територія нашої держави, а й, насамперед, моє рідне місто і місця, де я виріс. Я впевнений, що висловити любов до своєї землі можна не тільки урочистою промовою чи текстом, а й повсякденними справами, дбайливим ставленням. Якби кожен, хто хоч раз говорив про «гаї та лани», посадив хоча б одне деревце, наша країна стала б набагато красивішою!

Можливо, люди звикли до іншого й очікують якихось інших слів, але любов до Батьківщини для мене — це перш за все ввічливість і турбота про близьких, повага до друзів та оточуючих, дбайливе ставлення до природи та навколишнього світу, щире зацікавлення історією та мистецтвом, нехай навіть не все вдасться побачити та прочитати... І тільки потім, тільки потім слова й узагальнення. Варто пам'ятати, що усе велике починається з малих справ, а любов до країни, так само, як любов до людини, взагалі словами не висловиш.

«Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки» Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів:
 Тільки дивно, що не принци.
 Таємницею укриті.
 Не вродливі королівни
 Розум мій очарували.
лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття:
«Що болить?» — мене питали.
 Але я не признавалась —
 Я була малою горда, —
Щоб не плакать, я сміялась.
Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження:
Безпощадній зброї сміху
 Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість.
Плачу я, щоб не сміятись
Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.