Як ви оцінюєте прогрес, здобутий ціною свободи?​

    Сьогодні вночі випав перший сніг. Я була безмежно рада цьму прекрасному видовищу.  Але коли я встала і вибігла на вулицю він майже весь розтанув і де-де виступали купки снігу. І я на радощах почала ліпити сніговика. Побачивши це мама почала сваритися на мене . Хоча вона добре знала це відчуття,коли ти в захваті ,тебе переповнюють емоції, ти не можеш всидіти на місці. Я стрімголов побігла тепліше одягнутися, але через 10 хвилин я побачила ці сумні, нудні, зовсім не цікаві калюжі. Згодом виявилося ,що тільки я бачила цей сніг. Мені так сумно що це все було протягом короткого часу. Але я ніколи не забуду ці відчуття.

   Я вважаю, що майбутнє мого міста залежить і від мене також.Для початку мені потрібно взяти в звичку те , що не потрібно смітити на вулицях , слідкувати за чистотою . Не кожна людина може заявити про те , що моє місто для мене важливе . Та я заявляю , я готова на все , щоб моє місто залишалося гарним і розквітало . Я хочу , щоб люди приїзджали сюди , і  дивилися на моє гарне містечко , щоб я могла пишатися ним.
  Часто буває таке , що мені не хочеться навіть на вулицю виходити . Я бачу , як люди забувають традиції , звичаї , як забруднюють нашу мову . Мені здається , що для того , щоб наше місто розквітало для початку потрібно зберегти традиції , нашу рідну мову.
   Майбутнє мого міста залежить і від мене. Хоч я не можу за всіма слідкувати , щоб слідкували за традиціями , мовою , та я вважаю спочатку я маю зробити все те , що в моїх можливостях для свого міста