Нещодавно мій друг розповів мені про те, що він нещодавно зробив. І я був вражений його дією, адже вона, як мені здається, є самим справжнім вчинком найвищого рівня. Одного разу мій друг повертався додому після важкого робочого дня. У нього дуже важка робота, на ній він надзвичайно сильно втомлюється, кожен день йому доводиться виконувати великий шматок роботи, при цьому він отримує зовсім не так багато, як повинен був.
Тим не менш, він не обізлився на світ, залишившись звичайним нормальним хлопцем, який проживає своє життя
в очікуванні кращих часів. Коли він повертався додому, по дорозі, неподалік від себе він побачив жінку. Вона виглядала дуже втомленою і виснаженою.
Як виявилося, вона приїхала в гості до сина, заблукала, у неї сіла телефонна батарея. При цьому вона повинна була донести дві важкі сумки з гостинцями. Так, такі неприємності іноді трапляються з людьми. Мій друг не зміг просто пройти повз неї, він просто не зміг утриматися, совість би не пробачила йому. Він підійшов до жінки і запропонував їй свою до Вчинки бувають різні, і іноді навіть в моєму оточенні є люди, які вчиняють по-справжньому сміливі вчинки, за які можна пишатися. Я пишаюся своїм другом та його вчинком. І нехай комусь здасться, що це була лише дрібниця або щось незначуще, я абсолютно переконаний, що насправді цей вчинок – видатний, і він характеризує мого друга з кращого боку.
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно ігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
