До іть написати к.р переказ. У дитинстві я боявся німих, чомусь думав, що вони- лихі люди, ще й тепер, коли бачу німих, мимоволі ловлю себе на тих дитячих враженнях і це не дивно – є щось загадкове в
їхній жвавій мові, зрозумілій тільки їм самим. Погляди на них – теж якісь особливі, гострі,
іноді навіть жорсткуваті, і це мабуть добре- людям, позбавленим мови, потрібні
промовисті очі . З одним німим я познайомив себе з цим випадково. У нього також були
якісь особливі, незвичайно меткі, проникливі очі, по них власне я і здогадався, що він
німий. Бо якби людина не ховала свої вади, а всi ix не сховати. Я чув, що німi мають
великий хист до всякого ремесла. Але цього я застав не за легким хлібом. Він стояв по
коліно у воді і добував торф. Інші , раз по разу , виходили із води на лугову травичку,
влаштовували собі довгі перекури, а він копав і копав. У нього не було свого
співрозмовника , він мабуть вважав за краще не заважати іншим погомоніти. Помітивши,
що я ним цікавлюся, німий змахнув сильно рукавом роби піт з чола, допитливо зиркнув на
мене своїми блідуватими очима і знову віддався роботі. Я хотів було поговорити з ним,
але бригадир запобіг моєму намірові . - Не заважайте йому, нехай працює - то німий.
Скоро за балачкою ми зовсім забули про нього . Коли розмова закінчилася і люди знову
стали до роботи, німий зацікавився – хто я і за чим прибув? Не знаю, як пояснили йому,
але довідавшись, що я з редакції місцевої газети, він немовби просіяв. Повернувся я з того
відрядження, як кажуть газетарі, з повним блокнотом фактів на всі випадки життя. Цілий
тиждень я міг писати про все, але редактор не дивувався з моєї запасливості і
і.. Виписавшись – я знов подався у відрядження і цілком випадково знову
потрапив до своїх “торфяних ” героїв, хоч не мав ніякого наміру вдруге писати про них.
Але мої герої не знали звичок мого редактора, який ревниво оберігав газету від усяких
повторень. Вони зустріли мене ще привітніше, ніж вперше. Бригадир довго тиснув руку, а
його сподвижники вдячно похитували головами- читали мов, читали. І тільки одна
людина не підійшла до мене і навіть не привіталася зі мною.Це був він – німий. Його
сильно пропітніла роба то набухала від вітру, то знову липла до широкої спини , на чоло
спадала вибілена сонцем чуприна, але він не розгинався і не підбирав її. Він копав і копав,
не звертаючи нінайменьшої уваги на мене. Я довго не міг здогадатися, чому він так
поводиться, аж поки врешті не збагнув тому причину. Адже, я написав про всіх, і забув
сказати добре слово про нього- може найскромнішого і найзавзятішого у бригаді. І мабуть
це не вперше, мабуть йому вже не раз доводилось бути жертвою несправедливості. Хоч я і
не збирався більше писати про торфорозробників , але після цього захотілось таки
написати, не міг не написати​

1) Мы вышли на поляну, где рос огромный дуб. [  …  ], (где…).

(определительное придаточное предложение, вопрос «какую? которую?»)

2) Молодость привлекает тем, что имеет будущее. [ … ], (что…).

(изъяснительное придаточное предложение, вопрос косвенных падежей «чем?»)

3) Он пошел туда, где узкой полоской чернел лес. [  … туда ], (где…).

(придаточное места, вопрос «куда?»)

4) Хотя я недавно читал эту книгу, плохо помню её содержание.

(хотя…), [ … ]. (придаточное уступки, вопрос «несмотря на что?»)

5) Когда идешь в дальнюю дорогу, то уже не разбираешь погоды.

(когда…), [ то …  ]. (придаточное условия, «при каком условии?» (когда=если)

6) Всегда отыщешь новизну вокруг, если меняешься сам.  [ … ], (если…).

(придаточное предложение условия, вопрос «при каком условии?»

7) Недаром говорится, что мастера боится. [ … ], (что…).

(изъяснительное придаточное, вопрос косвенных падежей «что?»)

8) Чтобы не заблудиться в лесу, собирая грибы, я беру с собой компас.

(чтобы…), [  …  ]. (придаточное цели, вопрос «зачем? с какой целью?»

9) Мне хотелось уйти туда, где можно спокойно предаться своим мыслям.

[  … туда ], (где…). (придаточное места, вопрос «куда?»)

10) Как только мы вошли в лес, сразу попали на тропинку.

(как только…), [ сразу… ]. (придаточное времени, вопрос «когда?»)

11) Наперёд не угадаешь, где найдёшь, где потеряешь.

[  …  ], (где…), (где…). Два изъяснительный придаточных предложения, вопрос косвенного падежа «что?»)

12) Вновь я посетил тот уголок земли, где я провел изгнанником два года незаметных.  [  …тот  ], (где…). (определительное придаточное, вопрос «который?»)

13) Я вас любил так искренно, так нежно, как, дай вам бог, любимой быть другим. [  …  ], (как…). (придаточное образа действия, вопрос «каким образом?»)

14) Там, где близ поверхности есть хотя бы небольшое количество меди, обязательно найдется и малахит. [ там, (где…), … ]. (придаточное места, вопрос «где?»)

15) Река так блестит и сверкает на солнце, что глазам было больно. [  так…  ], (что…). (придаточное образа действия,  вопрос «каким образом?»)

16) Легко работать, когда знаешь, что твой труд ценят.

[ … ], (когда…), (что…). Предложение с параллельным подчинением:

«когда знаешь» - придаточное условия (при каком условии?)

«что твой труд ценят» - это изъяснительное придаточное (что?)

17) Если рвёшь розы, думай о шипах! (если…), [ … ]!

(придаточное времени, «в какое время?»)

18) Не будьте равнодушны, ибо равнодушие смертоносно для души человека.

[  …  ], (ибо…). (придаточное причины, «почему?»)

19) Я убежден, что настоящая воспитанность проявляется, прежде всего, у себя дома, в своей семье, в отношениях со своими родными.

 [  …  ], (что…). (изъяснительное, вопрос «в чем?»)

20) Знания, которые не пополняются ежедневно, убывают с каждым днем.

[  …, (которые…), … ].(определительное придаточное, вопрос «какие?»)

Речення з однорідними членами. Кома між однорідними членами Однорідними називаються члени речення, що виконують одну синтаксичну функцію та пояснюють той самий член речення. Однорідні члени речення мають такі ознаки: - займають позицію одного члена речення; - пов’язані між собою сурядним зв’язком; - пов’язані з тим самим членом речення підрядним зв’язком; - виражають однотипні поняття; - мають переважно однакове морфологічне вираження. Однорідними можуть бути як окремі члени речення (присудки, підмети, додатки, означення, обставини), так і цілі сполучення слів у середині речення: Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті — однорідні підмети. Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті — однорідні присудки. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю — однорідні додатки. Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу — однорідні означення. Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло — однорідні обставини. Однорідні члени речення, що не мають при собі пояснюючих слів, називаються простими: Жито, пшениця і овес — усе разом поспіло й посохло. Однорідні члени речення, при яких є пояснюючі слова, називаються поширеними: На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока. Зверніть увагу! Не належать до однорідних членів речення: - слова, що повторюються з метою підкреслення тривалості дії, множини предметів: Іде Котигорошко тим лісом, іде та й іде; - слова у фразеологічних зворотах: ні риба ні м’ясо, і вдень і вночі, ні те ні се; - слова в однаковій формі, що виступають єдиним присудком: Піди виглянь надвір поєднання однорідних членів речення можуть бути: без сполучників, лише сполучниками сурядності, а також комбінованими — безсполучниковим і сполучниковим зв’язками: А я дивлюсь на сизий від води городець, на розпатлані дерева саду, на віхті туману — без сполучників. Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами — сполучник сурядності. Нехай же слово, слово золото, печалиться, сміється і цвіте — комбінований. Граматичними засобами вираження однорідності є сурядні сполучники: - єднальні: і (й), та (в значенні і), і-і, ні-ні, ані-ані: І сниться їй той син Іван і уродливий, і багатий. - протиставні: а, але, та (в значенні а), однак, проте, тільки, хоч, зате, а також парні сполучники хоч...але, хоч...проте, хоч...зате: Тече вода в синє море, та не витікає. - розділові: або, чи, а чи, хоч, чи то, як не...то, то...то, не то...не то, чи то...чи то, чи...чи: У Килини та Горпини як не свадьба, то родини. Розділові знаки між однорідними членами речення Кома ставиться: - між однорідними членами, коли немає сполучників: Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, не милуй мене шовково, ясносоколово. - між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками: Полетіла б я до тебе, та крилець не маю. - між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками: А човен колихається й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання, то клекіт, то гнів. - між парами однорідних членів, з’єднаних сполучниками: Крик та гук, регіт та жарти стоять над річкою. - перед другою частиною парного сполучника як...так, не тільки...а й, хоч...але (та), не так...як, що з’єднує однорідні члени: Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною. - коли частина однорідних членів речення з’єднана безсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і (й), та (= і), кома ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі і між першими двома (перед першим сполучником): Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну. Кома не ставиться: - коли розділові та єднальні сполучники вжиті один раз: Вода при березі починала каламутитись і жовкнути. - між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету: Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене. Але: Приходь, посидимо (різні форми дієслів); - між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжито з часткою не, якщо така словосполука є одним цілим: Вона на нього дивиться не надивиться, дише не надишеться. - у стійких фразеологічних висловах: ні риба ні м’ясо, і сміх і гріх, і вдень і вночі, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера тощо.