Відповідь:
Я гадаю, всі люблять весну. Це період, коли природа оживає, пробуджується від зимового сну. Перші птахи повертаються з теплих країв і все навколо пронизується їх щебетом. Від такої краси радіє душа, тішиться око та співає серце. По-особливому гарно в цей період у батьківському саду. Поступово сходить сніг і земля залишається чорною, незахищеною. Та на ній уже починають з’являтися перші квіточки – проліски. І сад стає вже зовсім інший, ніжний, чарівний. Всі дерева потопають у духмяному ароматі ніжно-рожевих пелюсток. Вишні, яблуні, груші, персики ніби затаїлись у пахучому тумані. Так і приваблюють бджілок-трудівниць. З гілочки на гілочку перестрибують пташки. Щебечуть один до одного, розповідають ранішні новини. І так приємно їх часом послухати, сидячи на ганку. Може й для себе що цікаве почується. У такий момент складно всидіти вдома. Хочеться гати за такою красою знову й знову. Весняної пори всі хороші господарі дбають про свій сад. Наприклад, мої батьки щороку обрізають зайві гілочки на деревах і оббілюють стовбури, щоб захистити від шкідників. Сад весняної пори – прекрасний. Виграє рожевими, білими, зеленими фарбами. Весна – це художник і композитор, який пробуджує наші душі, змушує знову повірити в любов.
Пояснення: Члени речення не виділила.
Була війна. Чи пам'ятає хтось, коли вона була? Чи, може, знає хтось із нас, скільки невинних та чистих душ вона забрала? Родючі землі тепер вже незалежної, вільної та самостійної України насичені кров'ю. А скільки матерей пролили гарячі та гіркі сльози, прощаючись зі своїми рідними синами, ніби відриваючи їх від серця і ясно розуміючи, що бачать їх востаннє? «Надія завжди є, була і буде жить. Надія не вмирає!», — так вони казали?! Схилили світлі голови і юнаки, і дівчата, і старі, і молоді! Лягли посеред степу брат за брата! А ми не знаємо наших героїв? А ми не знаємо їхніх імен? Мені соромно за нас, за вас, за тебе! За себе також мені соромно однак, що живемо в цей час заради себе!
Ми маєм пам'ятати їхні імена і чому герої полягли за нас. Вони за нас життя своє згубили, щоб їхні діти, себто ти і я, жили під небом голубим і мирним. А ти не пам' ятаєш навіть день, коли перемогли наші діди.
p. s. еле сдержала себя, чтобы не начать писать стихами, звзвзвхах
