Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:
ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;
ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;
ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.
Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);
сприймання навколишнього (Видно наближення зими);
ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).
Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.Прислівники можуть утворюватись:
від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;
від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;
від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);
від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;
від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;
від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню творення прислівників різні.
Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.
Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.
Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.
Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).
Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.
Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.
Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:
Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.
Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.
Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.
На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.
Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).
У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.
Все читай
