Українська мова, потрібна до !

Я вважаю, що до перемоги варто йти поступово, і аж ніяк не варто чекати на те, що трапиться якесь чудо. Чудо можливе лише у тому випадку, якщо ти сам почнеш діяти і потроху, навіть, маленькими кроками рухатись до своєї мети

По-перше, для того, щоб підкорити певну вершину, потрібно діяти тут і зараз. Ніколи не потрібно відкладати свої мрії та бажань на завтра. Адже воно може й не настати. І дуже влучним прикладом до мого аргументу, є слова відомої української письменниці Ліни Костенко. В одному зі своїх віршів вона писала:

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати.

Ці слова показують, що ніколи не варто упускати можливості котрі дарує нам сьогоднішній день. Адже ніхто не знає чи випаде нам ще один такий шанс.

По-друге, якщо ти завжди будеш чекати зручних обставин для того, щоб чогось досягти, то ти станеш, у деякому сенсі, залежним від цього постійного очікування ідеальної миті. Яка у більшості випадків просто напросто ніколи не настає. Яскравим прикладом мого аргументу, може бути головний герой фільму Пейтона Ріда "Завжди кажи "так"" Карл Аллен. Карл, звичайний офісний робітник, котрий задоволений своїм нудним та спокійним життям. У нього є дуже погана, як на мене, звичка, вона полягає у тому, що він завжди відмовляється від будь яких можливостей. У нього немає жаги до життя. І, навіть, його вірні друзі вагаються продовжувати спілкуватися з ним, адже ніхто не хоче дружити із занудою. Згодом у його житті відбуваються деякі події, і відтепер ві змушений відповідати тільки «так» при будь-якій можливості. Це йому дається досить важко, але як наслідок, його світогляд кардинально змінюється і він дійсно починає змінюватись на краще. Звісно, казати "так" скрізь і завжди не варто, але цей фільм вчить нас, що для того щоб чогось досягти, у першу чергу потрібно діяти при будь-яких слушних для цього можливостях.

Отже, ідеального часу для того, щоб почати щось робити, не буде ніколи. Найкращий момент для дій тут і зараз. Так, це досить банальне висловлювання, але обдумавши і, головне, зрозумівши ці слова, жити стане набагато простіше.

      Одного разу, після збору урожаю, під велику грудку землі впало зернятко. Настрашилося, що вже пропало. Із того переживання дуже втомилося тай заснуло і не помітило як настала зима. Накрила його біленькою ковдрою,а згодом весна омила його теплим дощиком .І наше зернятко проросло.        Зростало воно в щасливій родині з іншими зернятками у золотому колосочку. Дуже любило тепле літнє сонечко та кольорову веселку, яка часом приходила в гості разом з жвавим дощиком. А ще дуже любило зернятко розглядати білі пухнасті хмаринки, що пропливали над рідною нивою змінюючи форми та хитаючись на стеблинці слухати розповіді вітру.        Минуло літо – зернятко дозріло. Настав час збирати врожай, на поле прийшли хлібороби, турботливо й дбайливо зкосили пшеничні колоски, змолотили зерно і відвезли у село. Так зернятко потрапило до комори. Йому було тепло і затишно серед друзів зерняток. Засинаючи та згадуючи розповіді вітру зернятко почало мріяти про своє майбутнє. Уявляло собі як перетвориться на біле пухке борошно і потрапить до пекаря. Пекар замішає тісто і випече духмяний хліб або солодке тістечко на радість діточкам. А може дбайлива господиня наліпить смачних вареників із вишнями для своїх синочка та дочки. Не погано було б стати і розкішним весільним короваєм, на щастя молодятам. Але найбільшою мрією зернятка було потрапити до ніжних і турботливих рук бабусі, що до йому стати солодкою, пишною Великодньою Паскою та радувати усіх навколо неперевершеним і незабутнім смаком улюбленого свята. А перед тим як паску скуштувати, її поставлять на найгарніший вишитий рушник, у коло з яскравих писанок, запалять тоненьку свічечку та прочитають молитву на здоров’я і добробут усієї родини.