Кожному з нас рано чи пізно доводиться визначатися з професією. На мою думку, кожна людина має бути майстром своєї справи.
Деякі мої однолітки ще змалечку визначилися з професією, у інших по мірі дорослішання бажання змінюються, а деякі мої друзі зовсім не можуть визначитися з майбутньою професією. Останні мають багато захоплень, тому цей факт і змушує їх сумніватися. До них належу і я. Є і такі серед моїх однолітків, які планують освоїти професію, яку мають їхні батьки, тобто продовжити справу родини.
Як на мене, то професія повинна бути близькою по інтересам, перерости з хобі. Тоді працюватимеш із задоволенням. І навіть, якщо втомлюватимешся, то це буде приємна втома.
Окрім того, за моїми люди, які обрали справу за покликанням, досягають більшого успіху, ніж ті, які при виборі професії керувалися меркантильними міркуваннями чи навіть продовжили шлях батьків. Поясненням цього, на мою думку, є те, що людина, яка захоплюється певною справою, приділяє їй більше уваги, просиджує над нею, докопується до істини. І тому в кінці кінців до неї приходить успіх.
Окрім того, на сьогодні, щоб стати високо кваліфікованим спеціалістом, часто доводиться здобувати не одну вищу освіту. А це все час і праця над собою.
Мої життєві плани також пройшли певну еволюцію. Змалечку я так захопився динозаврами, що мріяв в майбутньому стати палеонтологом. На зміну захопленню динозаврами, прийшла любов до конструкторів. Я міг без жодної інструкції складати такі конструкції, що бабуся з мамою тільки диву давалися, тому тривалий час я хотів стати відомим інженером. Зараз захопився вивченням біології.
