У слiд вiд копита тварини набралася дощова вода. (iменник)
Петро сумно дивився услiд потягу, на якому їхала кохана дiвчина.
Надворi вже темно, треба йти додому.
У бабусi на дворi бiгають кошенята та цуценята.
На вiки вiчнi запам'ятали ми ту трагедiю.
I вже онуки несуть квiти до навiки пам'ятного мiсця, де дiдусi одержали перемогу.
Удень ще не дуже спекотно, вдягай светр.
У день початку канiкул дiтлахи особливо веселi.
Лист був завеликий для моєї сумочки, тому я зiгнула його удвоє.
Доярка налила молоко у двоє відерЗ малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила
